Меч І Артефакт. Пролог

Як завжди проснувшись у 7:00, зробив ранкові ритуали, тобто, все те, що треба робити ранком, зробивши першочергові справи, я пішов поснідати.

Мої улюблені кукурудзяні пластівці, так хтось би сказав що їжа погана... Але мені байдуже.

Зробив зарядку, та запланував свій день аби діяти.

Пунктуально. Взявши всі найважливі речі я склав все для вчителя з математики, підручники, крейду, блокнот, телефон.

Вийшовши на вулицю мене охопило свіже холодне повітря, що одразу заполонили мої легені. Листя шелестіло, а настрій таким чином покращився.

Війшовши до школи мене зустрів мій колега Антуан.

— Добрий ранок Марку, чи не пора тобі шукати пару?

Єхидно сказав Антуан аби притиснути на мою ахілесову п'яту.

— Добрий, як спалось?, і мені зараз не до відносин.

— Добре... Іди до свого кабінету тебе чекає урок з 3-А.

Антуан людина така собі... Але в моментах він може підтримати, ми часто з ним один до одного ходимо у гості.

Зайшовши у кабінет було дуже шумно, але діти й на то діти.

— Прошу всіх сісти по місцях починається урок.

Один з хлопців був трохи незадоволеним Тай мовив:  

— Не забирай нашого щастя!  - дуже сердито мовив хлопець.

Я був повний у своїх думках, я не вмів поводитись зі дітьми ,тому попросив їх ще раз, і він сів

-Дякую тобі за це.

Після уроків та перевірки зошитів 3-Б, я вийшов на вулицю, було темно-притемно, але в моїй душі все одно було "світло-світло". Пройшовши небагато метрів,опинившись біля переходу, думавши про своє.Я не помітив машини,що рухалась до мене на блисковичній швидкості. На світлофорі мене не помітила машина, мене збили.