Розділ 53

Сторінки шурхотіли. Мій палець ковзав по старій астрономічній карті. Скоро повинно щось статися. Темний дух попередив відразу, як його частина з медальйону Катрін повернулася у мій амулет. 

До цього ніколи не бачив його таким схвильованим. Він казав, що відчув силу, яка має прийти у світ коли супутники Аладеї, Златан та комета Фортуна зустрінуться. Він не казав, що це за сила, і як вона вплине на усіх нас. Якщо вірити древнім манускриптам, комети не бачили вже цілі століття.

Небесні світила не поспішали сходитися на небосхилі, тому поки мене цікавила більш передбачувана подія — кривава повня. Я мав вирахувати час коли це станеться. Здавалося символічно, перевернути імперію у день коли Володар світу мертвих не дав мені замерзнути у крижаних снігах.

Від думок про це між чорними кущистими бровами пролягла глибока складка, а руки стиснулися у кулаки.

«Ненавиджу» 

Мене дратувало й те, що це єдине, що могло надовго вивести з рівноваги. А втрачати контроль я не любив. 

У двері постукали, через декілька секунд на порозі з’явився вартовий. Я здивовано підняв брови.

Чоловік зробив декілька кроків, та витягнув з кишені сувій зі сургучною печаткою.

— Лист з табору. Прийміть наші співчуття. Його Величність… мертвий.

Мій світ перевернувся. Але не так, коли стається щось жахливе. Ні. Зараз я відчував шалений приплив радості. Довелося прикусити щоку, щоб не показати цього.

— У битві чи засідка?

— Битва. 

Я кивнув, стиснувши пальцями краї книги. Це була чудова новина. Надзвичайно. Серце шалено застукало у грудях.

— І що тепер? — спитав схвильовано.

— Скоро у столицю має повернутися Мідний принц. Листа йому вже відправили. Через декілька днів привезуть тіло покійного імператора.

Схилившись над столом я упер лікті у дерев’яну стільницю та поклав підборіддя на зчеплені пальці. Зуби раз у раз покусували нижню губу, коли ті намагалися розтягнутися в посмішці.

— Вже відомо, що буде зі мною?

— Ні. Це буде вирішувати Альберт, коли зійде на трон. Але гадаю для вас нічого не зміниться, мій принце. Новий імператор залишить вас у палаці. Бо ви ж його брат.

Я не стримавшись пирхнув.

— Оце навряд. — промовив ледь чутно, а потім голосніше вже до вартового. — Дякую, Степане, — чоловік здається здивувався, що я запам’ятав його ім’я, — що приніс мені цю новину. А тепер залиш мене… Маю дещо обдумати. Ти розумієш.

— Ще раз співчуваю. Якщо щось треба, звертайтеся.

Я кивнув. Вартовий пішов, прикривши за собою двері. І лиш тоді я зміг полегшено видихнути, відкинувшись на спинку стільця.

— Вмер. — з губ вирвався короткий сміх.

Сталося те заради чого я роздмухував цей вогонь. У нас з королівством до цього були непогані стосунки. Ми ніколи особливо не ворогували, але моєму батькові не подобався король Роену, він з підозрою ставився до всіх не людей — той був Вищим вампіром.

На моє здивування імператор дуже легко піддався моїм маніпуляціям. Я неодноразово підсовував йому брехливі розвіддані. Говорив через інших, змушував сумніватися у союзниках. Я терпляче чекав, поки страхи та сумніви зжеруть його. Й нарешті це сталося. Тепер брат отримає корону, а я відправлюся на наступний же день у якийсь далекий замок. Альбі не впустить можливості прибрати мене з очей.

Хай сяде на трон. Хай відчує вагу влади. Це теж частина моєї гри. Я не буду поспішати. Навіть за межами столиці я зможу смикати за потрібні ниточки. Рано чи пізно увесь їхній світ розвалиться. Вони всі будуть мертві. Батьків вже не було. Вони вирішили позбутися мене, бо я народився без магії. Але я живий. А вони мертві. Даремно довірив Катрін пошук Реліквії. Треба було самому рушати за магом. Нікому не можна довіряти. Але скоро усі стануть попелом. Згорять у світлі кривавої повні. Я вирву з коренем їхній дар. Всі хто володіє магією не варті життя.

Я глибоко дихав, втамовуючи емоції. Я більше пів року не бачив старшого брата. Треба підготувати йому подарунок.

* * *

Альберт

Над дахами палацу вже згущалися сутінки, коли у столицю повернувся старший принц. Зістрибнувши з коня, він кинув щось слугам та побіг по сходам. Його кроки по мармуровим плитам йшли луною.

Альберт поспішав, але дорога все одно зайняла багато часу. Якби ж у тому місці де він був знаходилася арка переміщення він прибув би у той же день. Молодий чоловік картав себе за те, що дозволив батьку його так далеко відіслати з імперії. Усе сталося занадто швидко, у нього не було можливості втрутитися. Але навіть якби він це зробив, чи вдалося зупинити битву? 

Думки про це вже не мали сенсу, тепер треба було думати над розв'язанням проблеми. Пощастить, якщо вдасться укласти новий союз з Роеном. Такий могутній ворог їм ні зараз, ні потім не треба. 

З моменту як він дізнався новини та до прибуття у столицю пройшов тиждень. У нього було достатньо часу, щоб вивчити листи з табору та попередні розвіддані. Усе виглядало так, ніби роенці дійсно перейшли кордон та захопили імперську частину острова. Альберт попри це не міг до кінця зрозуміти мотив короля Колгарі. На тій частині острова не було нічого особливого, окрім декількох мідних шахт. І то була звичайна мідь без особливих властивостей.