Частина 16

Наступної ночі нам призначив зустріч перший Шаман, при чому не де-інде, а у ботанічному саду столиці. Августин сказав, що відчувши в ньому кров нащадка, Шаман не став соромитися і поділився деякою інформацією "згрузивши " напряму, тобто ментально.
- Навіювання, - згадала я ще про одну здатність кепа, яку лише одного разу він продемонстрував мені. Виходило, що ця здібність досталась йому від "попаданця".
Вилучені речі зі схованки голови, а там була пристойна колекція старовинних годинників, Стілус запакував у товстостінний ящик і повіз у супроводі кепа та Вухоса.
Нас же розпустили по будинках, перед цим переконавшись, що я повернулася в людську форму і випила стабілізуюче зілля Сіазону. Проводити мене повинен був Гракос, але я встигла шепнути Сіазону про те, що в мене для нього є новини про Поллі, і вони не можуть чекати. Ніколи не ловила рибу на привида, тому відразу вловила, як блиснули очі перевертня, і він кивнув. Однозначно ягуар був дуже великою рибою, і я безупинно облизувалася, зрештою змусивши Гракоса купити мені курку гриль у нічному ресторанчику. Напевно, він переживав, що я ним закушу.
- А ти не хочеш? - запитала у нього на ганку, - перекусити?
- Ні, - як відрізав, - тобі велено відпочити, давай у будинок, я поставлю захист на двері. І на чорний хід теж!
Наївний чоловік, я помахала йому долонею, подякувала за підношення і просочилася на кухню.
Зазвичай уночі ніхто з співмешканців не претендував ні на кухню, ні на ванну, але сьогодні на кухні виявились і Пруос, і Поллі.
- Ти де була? - тут же висловив претензії крилатий кінь.
- Ми переживали, - підтакнула фея.
Я подріботіла віями, намагаючись вигадати розумне пояснення для своєї відсутності. Справді, я геть-чисто забула попередити і про операцію, і про відрядження. Та й кого мені було попереджати, якщо вони були надто радісні, відлітаючи вночі три дні тому.
Поллі перелетіла до Пруоса зі стільниці, де лежав листок.
Я ввімкнула світло і з подивом втупилася в недороблене оголошення.
"Пропала сука рудої масті", - значилося вгорі дивно закрученими літерами. Наступний рядок був написаний вже зрозумілішим шрифтом і в ньому описувалися мої відмінні риси.
– А чому я сука? - не змогла втримати в собі закономірне питання.
Поллі зарожевіла щічками, та вчитавшись в оголошення, розвернулася в бік коня.
- Як ти міг назвати Катріну сукою? - від переживання вона перейшла в ультразвук, і від її голосу неприємно засвербіло у вусі.
- Так вона ж вона, - не знайшов що сказати принц, - я бачив оголошення на стовпі, у тій дальній частині міста. Там було написано – пес.
Я почала давитися сміхом, дивлячись на цих двох, які так смішно лаялися.
- Не кричи, Поллі, мабуть, він вгадав, - вирішила перервати їхню сварку. - Почекайте трохи, я зараз, - вхід через вікно ванної вже став таким самим звичайним, як маршрут діда Мороза.
- Привіт Пруос, - кивнув лікар, коли я завела його на кухню, - а Поллі де?
Коли малеча зі крилами бабки, випурхнула з-за голови пегаса, лікар відчутно сіпнувся, мабуть, хотів зловити комаху.
І завмер, стежачи поглядом хижака за миготінням феї.
Я міцно тримала його за лікоть, правильно розсудивши, що примара феї для мене позамежне словосполучення, а головне кінь з крилами мені цього не пробачить.

Після довгої паузи, Сіазон озвався.
- А ти їм сказала, що ти лисиця, - вирішив лікар вибивати клин клином.

Фея навіть крилами перестала махати, і кінь одразу ж її за край спідниці зубами схопив і на спину закинув.
Вона встала і почала ходити по ньому.
— Це не може бути правдою, бо магія, властива Катріні, не властива перевертням.
- Яка магія, - тут же вичленував з її монологу головне лікар.
- Катріна втілює потаємні бажання! – обернулася вона до нього.
Блондин прикрив долонею рота, і блиснув на мене пожовклими очима.
А я що, я почервоніла, бо схрестила пальці на обох руках, сподіваючись, що переспати з незайманою, не було його потаємним бажанням.
- А вам не час пі-пі, - Сіазон помахав долонею у напрямку ванної, - а то в нас тут з'явилися дуже нагальні потреби.
Пруос пирхнув, стягнув оголошення зубами і зажував його, як доказ.
- Чому тільки пі-пі, - гордо пішов з кухні, виляючи задом, - ми і від ка-ка не відмовимося, так, Поллі? І до речі, сьогодні ти говорила розквітне нічна зірчаста брумелія, і що ти мрієш поласувати нектаром.
- Не пропадай, люба, - покосився на мене недобро, вже перебуваючи з того боку вікна, - а то дорослий подвиг, про який тороче фея, буде відшмагати тебе по твоєму нахабному рудому заду! - І показав свої зуби, - у Поллі завжди має бути гарний настрій, і жодної сльозинки, - зрозуміла?
Я закивала! Як не зрозуміти?