Майстер клас у біквадраті

Був колись старий фільм «Летіть голуби, летіть», а у випадку з нашим начальником, цей фільм набув би більш вірогідну нашій пригодіі назву «Біжіть перевертні, тікайте».
Я чула, як він сказав Сіазонові, щоб той очей з мене не спускав, а то він добре знає, що з перевертнями, які обернулися вперше буває, і де їм потім мене ловити доведеться, і в кого відбивати.
Не до місця згадалася фривольна пісенька про піонервожату, п'яну, пом'яту, і я вишкірилася, радіючи звіриному слуху.
І Сіазон йому щось відповів, але я тільки кінець фрази зрозуміла, про те, що я розумна, не по роках.
"Взагалі то нахаба, які мої роки!" - подумала про себе, - теж мені, охоронці моральності.
Але потім я подумала, що можливо мається на увазі вік моєї лисиці. І пішла в бібліотеку, хоча нам наказали відпочивати. Але я поспала дорогою, і відчувала сверблячу потребу з'ясувати кілька запитань, і не стільки про себе, а про той дивний чорний туман.
По всьому виходило, що це показник сили шамана. Спосіб провернути справу, приховавши свою участь. Ніде не було жодних згадок, що ця субстанція може нести на собі відбиток сили шамана і передаватися у спадок. Точніше, приклеюватись до того, хто в цьому тумані опинився.
Але те, що шамани шастали між світами, було дуже можливим і вірогідним. Вголос ніхто не говорив, але натяки були. А я, іже вдруге втрапляла в цю їхню субстанцію, і якщо вперше мені лінію поведінки показала мідниця, то вдруге зі слизької сітуації я вивернулася лисицею.
- І що ти, Катріно, знайшла у моєму світі?
Я сиділа, і розмірковувала, чому ця дівчина зважилася на такий обмін. Бачила свою долю, як я в мідниці? Або на противагу мені мріяла про тихе і спокійне місце. А якщо вона, потрапивши на Землю, мусить нести мій хрест? Шукати зачіпки у справі моїх батьків? Але додумати мені не дали.
Стілус випустив мене з кімнати, - пізно вже, їмо і висуваємось. У мене повна валіза всяких технічних дивовиж, будемо шукати всіма доступними методами.
Біля заміського будинку було темно і тихо, на територію ми потрапили через чорний хід, в'їзд для обслуговуючого персоналу та спеціалізованих машин.
- Тобі доведеться роздягнутися, якщо ти після обороту не хочеш бігати голою, одяг розчиняється в силі обороту, - почав свій інструктаж Сіазон.
- Зовсім?
Він усміхнувся і продемонстрував мені дивні мерехтливі шортики, схожі на чоловічі боксери.
— Ось ці не рвуться та не щезають, для жінок перевертнів є ще й топи, але я не міг швидко дістати їх.
- Дякую й за це, - я згадала недоречно огляд в його кабінеті, й роздягнувшись, а також встрибнувши в спеціальні труси, розвернулася в його бік.
"Найкрасивіше показують тільки вночі" - посміхнулася, милуючись ним. Страшенно гарний, я б сказала.
- Тобі доведеться довіритись інстинктам, - на мене дивилися жовті очі його звіра, і маленька дівчинка в мені голосно заляпала в долоні, - а нам покажуть тигра!
- Я сповільнюся настільки, наскільки це можливо для того, щоб ти побачила струмені сили.

Й все одно це було надто швидко, коли переді мною застиг великий ягуар, я мало не розплакалася. Не тому, що чекала тигра, я вже приблизно знала, хто ховається всередині лікаря, ні, я просто була переповнена емоціями і бажаннями, що закручувалися всередині в тугий вузол.
А ще тим, що в мене так гарно не вийде, тому я не придумала нічого кращого, ніж перекинутись через голову і покрутити своїм розкішним рудим хвостом перед носом у небезпечного хижака, не давши йому жодного шансу зловити його. Тому що я тут же відчула, що мчуся, піднирюючи під гілки колючих кущів і тявкаючи, наче сміючися з нього.
І звичайно ж ми влаштували доганялки, тепер я зрозуміла Поллі, це ж просто неймовірне відчуття ділити з тим, хто тобі дорогий, його пристрасті та відчуття. Ягуар був сильніший, розумніший і, можливо, міг би наздогнати мене без проблем, але я носилася то в кущах троянд, то в арках чубушника, то заплутувала сліди серед природного лабіринту, протискаючись між корінням зеленої огорожі.
Я чула, як десь біля будинку лається Августин і вимагає у Вухоса та Гракоса принести сітку для вилову однієї рудої безсоромниці.
А потім я почула запах примари, й зупинилася, як укопана. Секундою пізніше мене наздогнав Сіазон і в останню мілісекунду перетік у людську форму, пробурмотівши щось у жучок для інших.
І тепер я зрозуміла, чому я знаходила духів, спрямовуючи на них свою внутрішню магію, просто вони пахли неправильно!
І ще раптом зрозуміла, що злодій - викрадач трусів давним-давно мріяв піти на переродження, але його тримало у цьому світі знання про схованку.
Схованку, в яку голова склав найцінніші свої речі. Я встромила ніс у старовинні кам'яні сходи на три щаблі, які вели до покинутого озерця.
Ось цей камінь можна витягнути, я чекала, коли Сіазон зрозуміє, що робити, тицялася носом у камінь і оглядалася на нього.
Виявилося, що він чекав Стілуса.
- Катріно, йди до мене, - він підставив свої руки, запрошуючи в обійми, - нам треба перевірити, чи немає там пасток.
Я стрибнула, і краєм ока помітила, як скептично поповзла вгору брова Августина, але зараз мені було фіолетово і на його брови, і на те, що він собі там навигадував. На руках у Сіазона було затишно, тепло та хвилююче. А ще він знав, де мене чухати, щоб я заспокоїлася й присмиріла.