Напевно, мені все ж таки не вистачає практики спілкування з чоловіками, які мені подобаються.
Гракос після повернення ніби віддалився. Він дякував за порятунок, виспівував дифірамби моєму героїзму, удачливості та цілеспрямованості, але в нього не горів погляд. При погляді на мене він у нього смикався поволокою, яка зовсім не відносилась до мене особисто. Так дивляться на сухарики до пива, згадуючи саме пиво.
Поки він перебирав холодну зброю, я підкралася до нього ззаду й смикнула за рукав.
Він відчутно смикнувся, і я про всяк випадок присіла.
- Катріно, я досі пам'ятаю твого садівника! Не підкрадайся до мене!
- Ти сердишся?
- Я вдячний тобі за те, що ти так гарно замотала мені рану, адже завдяки твоїй пов'язці я познайомився з дивовижною жінкою.
І він так це сказав, й погладив метальний ніж, що я відразу прикрила рот долонькою. І язик прикусила теж, про всяк випадок.
Може тому наші не поїхали до лікарні, вважаючи Сіазона кращим спеціалістом? Щоб не одурманили красуні у білих халатах?
- А чому наші чоловіки боятися потрапити до лікарні, - мої висновки не завжди правильні, і щоб надалі не потраплятися в халепу, необхідно бути в курсі всіх незначних деталей.
Він трохи порозовів, подивився на мене з виною у погляді і видавив, що з цього питання мені не помічник.
- Пропав, зовсім зник, - бубоніла я собі під ніс, коли зіткнулася з Вухосом.
- Хто зник? – одразу ж поцікавився він.
- Ти Гракоса бачив? - відповіла запитанням на запитання.
- Так, приклало його знатно. - куди приклало, він схоже закохався в лікарку, вони йому що, гіпнозом промили нове ставлення до життя? А мені побачення обіцяв, - сумно розповіла про обман віроломного дізнавача.
- Пошкодуй його, Катріно, після вашого «побачення» у казино, він тиждень у лікарні пролежав і написав у звіті, що ти для досягнення поставленої мети, не тільки не зупиняєшся перед перешкодами, ти ще погрожуєш у разі смерті напарника втілити його труп у обслуговуючий персонал.
– Я не загрожувала, - не знайшла що сказати, - я обіцяла!
- Точно, ось і кажу, що лікарка після твоїх обіцянок залізла до нього в душу, як по маслу. Слухай, а можна, якщо мене вб'ють у повному розквіті сил, ти втілиш мене у стиліста в жіночий магазин білизни! Ну, будь ласка!
Ручки склав, очі округлив, убила б своїми руками!
- Я спеціально не вмію. Не пробувала. Я ж казала, воно само собою вийшло!
- Я дозволяю тобі зі мною спробувати, - він підморгнув і витягнув величезний льодяник на паличці. Льодовиковий дракон.
- Стілус, - застогнала я подумки, - якщо ти проговорився про фізіологію цих ящірок і мій інтерес до неї, то тебе теж придушу.
Кровожерливою я стаю, мабуть, через фізичну незадоволеність. Незабаром слиною капати почну, як шалена, у якої потьмарена свідомість через чоловічі тіла й співаючих пегасів.
Вухос же, як ні в чому не бувало, подався допомагати Гракосу, бо той у такому темпі і до завтра не впорається.
Через мою ідею плаща, Стілус пропав в Академії, як у чорній дірі. Августин лаявся й дивився підозріло в мій бік, нагадуючи злого вовка. Адже частину завдань, які він доручив йому, довелося брати собі. Коли я запропонувала ліхтарики на чоло приклеїти, щоб руки були вільними, він відіслав мене до лікаря, перевіряти за списком те, що він затвердив, і викидати з його кофрів все, чого в цьому списку не буде.
Сіазон учора був відсутній весь день, Августин буркнув на моє запитання «де?», щось на кшталт «менше знаєш, міцніше спиш», але я знайшла інший спосіб задовольнити цікавість. Вухос, душка, сказав, що він поїхав за тестувальником для типів магії. І теж до Академії наук, тільки до іншого підрозділу. У закрите містечко на кшталт того, що виробляє двигуни для штолів.
Тому, коли я постукала та увійшла до нього, він обдарував мене теплим поглядом і поцікавився, з чим завітала.
- А чому тільки ти не насторожений по відношенню до мене й не боїшся спілкуватись?
Сіазон мовчав, відірвавшись від дивного на вигляд кейса з ажурною конструкцією в ньому.
Дивився медовим поглядом, злегка покусував нижню губу і намагався не посміхатися.
- Ти ж знаєш відповідь сама, чи тобі подобається, коли я говорю тобі це? - він рвучко перетік у мій бік і виявився практично впритул біля мене.
Трохи нахилившись до мого вуха, обдав тягучим п'янким ароматом свіжої мокрої трави й зовсім слабким запахом диму, змусивши мене хитнутися в його бік, і майже уткнути свій ніс у поєднання плеча та шиї.
- Ти ж пам'ятаєш, маленька Катріно, що у перевертня дуже тонкий нюх, - він втягнув мій запах так само як і я його, - і ти дуже смачно пахнеш, настільки, що мені все складніше й складніше не звертати увагу на твоє, - він завмер, наблизивши свої губи впритул до мого вуха і видихнув - бажання.
А в мене там, внизу стиснулося все в солодкому спазмі, і я майже впала в його руки, від збудження, що накрило з ніг до голови.
Він відхилився й глянув у мої очі, - погана дівчинко, ти що зараз робиш?
- Перевіряю, - трохи хрипко відповіла на його запитання, треба відзначити що досить чесно, - що ти запхав у кофри не за списком.
Мене одним рухом притисли до кам'яного тіла, притримали однією рукою за талію, а другою він підняв моє обличчя за підборіддя і повільно почав нахилятися до мене, не відпускаючи погляду. Я відчувала, як закам'яніла його достатньо немаленька гідність, що упирається в мене знизу, і в якомусь напівнепритомному стані відчула, що ми пульсуємо бажанням в унісон. Його тонкі вертикальні зіниці округлялися, впускаючи мій погляд усередину. Я привідкрила губи, не в силах чинити опір затоплюючому бажанню поцілунка, але за сантиметр від моїх губ, лікар недоречно загальмував й видихнув м'ятним спокоєм мені в губи, - ми на роботі, солодка дівчинка, а у перевертнів ось це все, дуже голосно відбувається, і тобі потім буде дуже соромно.
Мене відпустили, при цьому він зробив крок назад, я ж мало не застогнала, втративши його тіло і вже майже отриманий поцілунок. Я дихала важко, ніби щойно пробігла стометрівку. Він дивився на мене так, що хотілося роздягнутися прямо тут. Мабуть, це бажання було написане на моєму обличчі, він облизав губи, висунувши кінчик язика, а в мені щось стародавнє відгукнулося на цей жест.
- В душ! - видихнув та метнувся поглядом мені за спину.
- Я зараз, - вибач! - кивнула на його наказ.
- Тобі нема за що просити вибачення, - наздогнав його голос мене в дверях.
А через пару хвилин я стояла під майже крижаними струменями і змивала з себе незадоволене бажання та невластиву мені хіть. Але це погано допомагало, тому що всі мої думки були зайняті тим, як імовірно Сиазон відновлює душевну рівновагу. І картинка, намальована в моїй голові, була настільки гаряча, як і те, що впиралося кілька хвилин тому в мене знизу. Я додала тепла в струмені, що ллються зверху, і почала пестити себе знизу, в такт рухам уявного Сіазона. Він немовби відгукнувся на мою ласку пришвидчуючись, і я зробила всього кілька плавних рухів, наздоганяючи ритм руки лікаря.
Я стиснула стегна, тому що моє тіло вигнуло від неймовірної насолоди, а з прокушеної губи спалахнуло просвітлюючим болем.
- Хоч не закричала, - ось би номер був, - злегка похитуючись, я вийшла й почала витирати тіло. Тканина зачіпала вишеньки, що стирчали, немов закам'яніли, та віддавалася внизу живота солодкими спазмами.
Що там лікар казав про вперше? Здається, він мене щойно через мозок відкоркував, якщо таке взагалі можливе. А ще, інтуїція мені порекомендувала, сходити поїсти, щоб вже точно ні в кого навіть думки не було, чому у мене червоні щоки і очі блищать.
#1926 в Детектив/Трилер
#787 в Детектив
#8996 в Любовні романи
#2018 в Любовне фентезі
Відредаговано: 23.06.2022