Частина 13

А вранці все закрутилось.
Кульгаючий Августин, який втирає щось спокійному лікарю, Стілус, з рукою на перев'язі й Вухос, вже майже молодець-стрибунець, дивилися на моє появлення в опен спейсі.
Я була з бубном, зла й голодна. Кінь дожер залишки пирога з м'ясом й хропів на подушках посередині вітальні.
У моїй голові не вміщалися поняття коня та м'ясних пирогів, як я їх не крутила.
Вухос не витримав першим, і дивлячись на моє войовниче обличчя спитав: "Катріно, ти зібралася на завдання без нас?"
Я подивилася на нього, а потім і на решту групи, вичікувально мовчазну, і тільки й змогла протягнути – на яке завдання?
Здається, наш начальник після штурму казино втратив свій спокій і розважливість. Тому що він штовхнув здоровою ногою Вухоса в м'яке місце, думав, що я не побачу чи не здогадаюся, чому в того на обличчі відбився калейдоскоп суперечливих емоцій.
- Просто ти така, агресивна вся, - він спробував проговорити ще щось про асоціації, але я вже закусила вудила.
- Кеп, - я зосередила всю свою увагу на головній в цій компанії особі, - як ваша нога? - й посміхнулася, обіцяюче.
Сіазон зробив крок за спини цим трьом, ледве стримуючи посмішку.
Ще мені всю гру поламає. А ні, не поламає, він мені великий палець продемонстрував і в бік кухні почав здавати.
- Добре, - по очах кепа можна було визначити, що він призбільшує фізичний стан, про що я йому одразу й повідомила.
Він озирнувся, швидше за все, щоб пригрозити лікареві, але того й слід розченився.

- Ні, ні, - я сама бачу, - відразу спробувала повернути увагу Августина, - можу навіть тебе пальчиком ткнути, щоб почути для підтвердження твоє - ай!
Чоловік голосно ковтнув слину. Що це з ними? Вони всі мене бояться? Да не може бути! Я ж нічого не робила, тільки бубон від котла віддерла.
- Майже добре, - видавив із себе кеп, й бочком, накульгуючи, поскакав у бік кабінету, - хапайте кофрус і чекаю на нараду, - крикнув уже від дверей.
От же ж нестерпний кінь. Всі думки у мене то скачуть, то вудила закусюють. Прям хоч бери, й сама ці нірки, тобто дірки у сирі роби.
Тільки про сир подумала й раз, Сіазон мені в руку бутерброд із сиром із величезними дірками вклав. І з маслом. Я мало не розплакалася. Не знаю, чи ми дурні, але дуже приємно, коли думки сходяться.
- Їж швидко, нас чекати довго не будуть.
Я вм'яла підношення, й трохи підібравши, поспішила за іншими.
У раю, тобто в нашому королівстві не все так райдужно й чудово.
Одна із захоплених у полон дам, яка курирувала «нічних метеликів», розповіла про те, що в Боготу можна потрапити не лише через арку в прикордонному містечку.
Від річки, яка текла вздовж кордону, і прямовисний берег якої з боку Боготу, був природною перешкодою для контрабандистів, цікавих та нелегальних туристів, відгалужувався рукав. Гранітний острів був безлюдним, але була на ньому одна печера.
З лазом, що йде вниз. Провідник провів її заплутаним лабіринтом під річкою на територію замку Короля. Перепусткою у світ вампірів справді служить добровільна згода випити тебе.

Але при цьому ти на вампіра не перетворюєшся, її пили ще двічі, коли запрошували на територію закритої держави.
Їм тоді пояснили, що кров каже більше ніж будь-які слова й підтверджує, що ти не зрадник.
- Вампіри дуже багаті, - розповіла вона, - тому їхні бажання виконують, знаючи, що за все заплатять дорожче, ніж тут.

Саме вона влаштовувала секс-туризм, постачаючи їх чоловікам своїх підопічних. І всі задоволені.
Інші на співпрацю не пішли, хоч вона й сказала, що на свята їх усіх туди запрошували, а значить, вони теж в курсі шляху та плати за вхід.
- Прямо добровільні донори, - подумалося, поки слухала, - а ще, якщо підемо в похід, то слід прихопити з собою Поллі, і тоді навіть у печері буду мати комфорт, як у готелі.
Я просто згадала, як вона віртуозно подушки висмикує й під попу підпихає.
Августин припустив, що у розвідку підемо ми. І не тому, що завинили, частково не до кінця виконавши операцію з казино, а тому, що, виходячи з її розповіді, з печери починався лабіринт, в якому без провідника можна було заблукати, або потрапити не туди.
- Якщо я правий, то не туди, це в нижні катакомби, у світ Нечистих, раз вони якимось чином навчилися обминати рамку.
– А нас на досліди не пристосують? - навіть не зрозуміла, що сказала це вголос.
- Я хотів би, щоб ти, Катріно, залишилася тут, - і я помітила, що Стілус кивнув, а Вухос підбадьорливо усміхнувся.
- Тому що я жінка? - й примружилася, недобро.

Тут же мене погладили з правого стегна, заспокоюючи. Сіазон сів сьогодні біля входу, поступившись мені місцем ближче до кепа, і тепер під столом, намагався мобілізувати мої ендорфіни.
Було приємно, не приховую, його погладжування запускали мурашок, що лоскотали весь правий бік, але начальник бісив неймовірно. Не брати мене на таку цікаву справу, це все одно, що виставити мою стать, як неповноцінну, з його точки зору.
— Це дуже небезпечно, — підкреслив він інтонацією.
Вухос сховався за спину Стілуса й посміхнувся.
– А я, шаман! - сказала зі злобою й погрозою в голосі, й труснула легенько бубном над столом. Бубен завібрував, змусивши клацнути зубами і заспівав низько: шаман.
Я розтиснула пальці, і він упав на стіл.
Ми вп'ятьох дивилися на бубон, я в шоці, решта з неприхованою цікавістю.
Я схопила чорне чудовисько й притиснула до грудей, щоб його кішки роздерли.
- Тоді це докорінно змінює справу, - підозріло швидко погодився кеп.
Чомусь мені здалося, що він достеменно знав, що я упрусь і розробив обманний маневр.
Чи це заспокійливе лікаря діє?
- А Гракос? Він піде з нами?
- У нас три дні на підготовку, Гракоса обіцяли відпустити завтра, тож ми підемо у повному складі.
- Стілусе, на тобі підбір камуфляжу, екіпіровки і з освітленням треба щось придумати, візьми з собою Катріну, вона буде твоїми руками, - кеп ставив завдання спокійним голосом, але мені здавалося, що в ньому роздратування плюється жаркими бризками розпеченої олії, яку замкнено в чавунному казанку.