Ах, цей букет бузку!

Прокинулася я від пахощів бузку, - перебираючи в голові всі мислимі й немислимі причини такого запаморочливого й стійкого запаху, вмилася, одягнулася і виявила крилатого поні на лежбищі з подушок, посередині вітальні. Поллі розчісувала йому гриву й плела косички, а нахабна морда спала, періодично похропуючи, й посмикуючи копитами.
Кого зараз бачила перед собою давно померла жінка, яка не виконала накреслене й залишилася служити будинковим духом? Я не була правильною шаманкою, не розуміла, як танцювати з бубном та вести розмови з духами. Але я бачила те, що побачив би кожен бажаючий бачити. Як обережно вона розплутує кожну волосинку, як посмикується її фізична форма, подарована мною, в моменти, коли вона невагомо проводить по його шиї, гладить лоба, або шепоче щось у вухо, що здригається від подиху, чи слів.
Підглядати здавалося з одного боку блюзнірським, все одно, що влізти у галошах у музей, який надає для відвідування м'які тапочки з помпонами. Щоб не дай боже не пошкодили цінний паркет з інкрустаціями.
Тому роздумувати над нісенітницями двох несподіваних співмешканців я вирішила по дорозі на роботу.
По всьому виходило, що бузок у нашому домі з'явився не до добра. Точніше може й до добра, але не мого, точно.
Я згадала, як сусідка сушила квітки бузку та розповідала про нього безліч легенд.
З одного боку, - говорила баба Маня, - він є символом весни, вічного кохання, з іншого – символом смутку. «На Сході служить він символом сумного розставання, і тому закоханий вручає її власній коханій лише тоді, коли вони розходяться або розлучаються назавжди». Я тоді запитала в неї, - а як вона ставиться до цієї неоднозначної квітки, яка дурманила мій розум, через рясні цвітіння вздовж межі.
«Раніше вважали, що там, де ростуть кущі бузку, не буде привидів та злих духів, а буде щастя та спокій. У будинку, біля якого посаджений бузок, любов буде вічною» - відповіла вона мені й додала, що свою не вберегла через невіру та гординю.
Я ж пам'ятала тільки про те, що знайдену п'ятипелюсткову квітку треба з'їсти і тоді буде в тебе вдача та щастя.
І що з цього можна застосувати до моєї ситуації?
Принц нагострив лижі й збирається покинути Поллі? - не схоже. Про інше навіть язик не повертається подумати. Відсутність привидів та злих духів – проблематичне твердження, у зв'язку з тим, що дух у мене є, хоч і не злий, а щастя та спокій, мені тільки сниться.
Я зупинилася перед дверима в Управління, перебираючи в розумі лікувальні, метафізичні та забобонні властивості цієї дивовижної квітки. Не в сенсі, що я в захваті, а в сенсі, що в мене головний біль від настирного аромату. А на додаток до бузку й про свій нюх, що загострився, подумала.
Може це компенсація за невміння вмовити бубон? Чи у нас з ним, як з тазиком, - не чіпай мене, а то козенятком станеш?
І чи варто говорити про це кепу, і не будуть мене, як Тузика посилати за слідом й вимагати нюхати підозрюваних, - мене пересмикнуло, і тут якийсь смертник, ляснув мене по попі.
Вухосу пощастило, що я задумалася, й не зреагувала досить швидко, а ще те, що він відчинив переді мною двері, і відколов жарт з приводу сонастроювання.
До стіни я притиснула його вже на другому поверсі, - Вухосе, чим я пахну?
Це того варто, дивитися як на його обличчі відбиваються відлуння емоцій, і як він морщиться від того, що я надто насідаю на нього грудьми, а його тили ще не загоїлися, і він не може відсунутися від мене подалі.

Він покосився вгору й униз, та все ж таки нахилився до мене ближче.
- Ти пахнеш, - він замислився на секунду, - неприємностями.
Я прямо здивувалася і відсунулась від нього, чим він одразу й скористався, і тільки я його й бачила.
- Стій, - кинулася за надто спритним рудим.
Біля ґрат у нашу половину мені вдалося його наздогнати, і я вчепилася йому в плече.
- Якими ще неприємностями?
- Тихіше, Катріно, навіщо так кричати, - морщачись, він все ж таки відкрив ґрати і назустріч нам з кабінету тут же вивалився Сіазон.
— Ось цими, — тицьнув у нього пальцем Вухос і швиденько протиснувся повз лікаря у напрямку кухні.
У моєму розумінні поєднання магмедексперта, мого запаху і неприємностей були поняттями непоєднуваними, але Сіазон проводив маневр Вухоса злегка піднятою бровою і зробив запрошуючий жест для мене.
Я спробувала виконати той самий маневр, що й Вухос, бо хвилюючий лікар з самого ранку міг дуже своєрідно розцвітити мої трудові будні.
Блондин трохи офігілим поглядом дивився, як я, притискаючись до протилежної стіни, намагаюся уникнути відвідування кімнати огляду.
Ага, наївна, в момент, коли мені здалося, що я майже пройшла, він зробив один вивірений рух, і я з серцем, що билося в горлі, виявилася затягнутою в кабінет за руку.
- Катріно, - рикнув він.
- Я здорова, - і лапки вгору підняла, до грудей, щоб відгородитися, про всяк випадок.
А ось цей екземпляр точно мене понюхав! Я навіть помітила, як у нього роздулися ніздрі і трохи здригнулися вії, коли він втягнув мій аромат.
І без задньої думки я поставила йому таке саме питання, як і Вухосу.
Ми пограли у переглядки. У спекотні, треба сказати. Як я раніше не помічала, що в нього очі говорять більше, ніж він дає змогу озвучити?
Ось саме зараз його біси торгуються, що можна сказати, а що краще притримати, як стратегічно важливу перевагу.
- Ти не пахнеш сніданком, - розліпив він губи.
Я моргнула, це ж не чесно. Я питала, чим пахну.
І надула губи. Ось так - по-жіночному демонстративно.
- Але ж ти не хочеш почути, що ти пахнеш збудливо та інтригуюче? - здається Сіазон вирішив перейти до дорослої манери поведінки і не щадити мене?
Я відкрила та закрила рот.
- Гаразд, збудливо, можливо, - я посміхнулася йому, куточками губ, - ви перший, хто бачив мене зовсім голою!
"І я не можу перестати про це думати!" — гучним пошепком повідомила про власні висновки.
- Але що означає інтригуюче? Чим це?
Здається, я трохи похитнула психіку лікаря своїм несподіваним зізнанням. Тому що він не придумав нічого кращого, ніж сказати – ні, ти була прикрита рушником.
- А в душі? - й очі від його безсоромних медовостей ні на міліметр не відвела.
Хоч би почервонів, бусурманин, тільки трохи примружився.
— Це було необхідно для підбору медикаментозного лікування.
- Я не гніваюсь, і не звинувачую ні в чому. Це частина твоєї роботи. - Ось же нерви, жоден м'яз не здригнувся, - то що там з інтригуюче?