Невротичний ідіот

Ініціатива, як правило карається. Але якщо тобі довелося згенерувати нову ідею, то тепер головне її правильно донести й продати тим, кому вона потрібна.
Вухос, який уже передбачувано посперечався з Гракосом про кількісний збір аналізів, після першого дня прийшов до мене і подивився очима побитого собаки.
- Ритися у покидьках – це не моє, – поскаржився, як брат сестрі.
Це він ще душ прийняв, перш ніж явити своє згасле лице перед моїми очима.
- То придумай щось.
- Ну, у мене немає власного виноградника, - почав він свою пісню-стогін.
- Так влаштуй опитування, яка вода смачніша з водопроводу чи колодязя.
- У нас уже давно ніхто не п'є колодязної води.
- Добре, тоді, яким повітрям дихають городяни, - ляпнула, згадавши безліч соціологічних досліджень, у яких довелося взяти участь, як волонтер.
- Ага, скажи ще чим ходять до вітру.
Я заржала, представивши цю картину. А особливо в контексті потреби взяти зразок слини.
На наше ха-ха та хі-хі вискочив Августин, але побачивши, що робочий день закінчено, запропонував проводити до дому.
Вухос підморгнув й сказав, що в нього намалювався з моєї подачі чудовий план, як залишитись із дівчиною без нагляду.
- Дивись, щоб крокодил, тобі ноги не відкусив, - помахала йому рукою, подарувавши черговий наказ.
– Карету? - запропонував кеп.
- Та ні, - покрутила я головою, - мені тут показали коротку дорогу, от збираюся заблукати.
- Тоді я складу компанію, - і навіть не запропонував чи спитав, а поставив перед фактом.
- Тоді нам за ріг, - кивнула на непримітний провулок за Управлінням.

Заблукати не вдалося, якщо слідувати рекомендаціям, і не страждати просторовим кретинізмом, то з тупикового провулка спуститися сходами на вуличку нижнього горизонту, а потім на першому перехресті повернути праворуч і в наступному перехресті ліворуч – взагалі нічого складного.
А ще дорогою нам підвернулась рум'яна старенька, що продавала такі ж рум'яні пиріжки, що смажилися у фритюрі на візку з коліщатками перед її домом. І дозвіл на торгівлю у неї за спиною висів. Честь по честі.
Тому ми не встояли і з'їли по два, ні по три пиріжки з м'ясом.
Августин коротко вводив мене у курс справи, не загострюючи увагу на конкретиці.
Ну, щось на кшталт того, що якщо ти підеш у ліс по гриби, то маєш принести три червоні, один коричневий і сім білих.
Я перепитувала назву грибів, бо за кольором можна такого принести, що і з органів виженуть.
– Після підписання контракту, – повідомляв він.
Загалом, нарешті, він запитав, чим би я займалася, якби не потрібно було відпрацьовувати навчання.
- Ну, не знаю, все ж таки я дуже люблю розгадувати загадки, - відповіла, навіть не покрививши душею. Я любила свою професію, і якби мене не закинуло сюди, то поринула б у розслідування за місцем призначення.

- А духи? – уточнив кеп.
– Не знаю, Поллі мені подобається, – відповіла так, щоб не заплутатися остаточно.
- Зазвичай шамани повернуті на своїй професії, і почали б доводити, наскільки це неймовірно не правильно наказувати їм щось робити.
- А ще я добре пишу реферати, викладачі казали, що їх можна видавати, як художню літературу, - вирішила забрати кепа зі слизької теми.
- В принципі, писати доповіді, це вміння знадобиться, правда, сумніваюся, що тебе погладять по голові за художню подачу. І підписка про нерозголошення, ти навряд чи зможеш використати все, що станеться з тобою під час служби, як матеріал для книг.
Я зітхнула, він озвучував великі істини, але все ж таки в мені тлів маленький вогник надії, і ось зараз він погас.
Я зупинилася на дорозі перед доріжкою до будинку: "дякую, що склав компанію".
- Нема за що, нам треба було поговорити в спокійній обстановці. Я повинен переконатися, що твоє рішення зважене та усвідомлене.
Я подивилася на нього, як на ідіота, й чмихнула: «до завтра».
- Катріно, - гукнув він мене, коли я здолала половину шляху.
Я знехотя розвернулася, розуміючи, чого він чекає. Запрошення на чай, швидше за все.
- А ти не думала влаштувати вечірку – знайомство для сусідів - мешканців вулиці? - і подивився так, як дивився на мене Вухос, чекаючи ідей зі збирання зразків слини.
- Я подумаю, Августине, - і прискорилась в бік дверей.
Помахала долонькою з ганку, і тільки після цього він розвернувся й пішов геть вулицею.
А наступного дня ми всі зіткнулися з невгамовним ентузіазмом Вухоса, який по-своєму інтерпретував мої рекомендації.

Про що він там думав незрозуміло, але до завдання підійшов творчо. На його половині міста була розташована лікарня. Він домовився із завідувачкою й перед її воротами встановив намет із плакатом: «Чисте повітря – кожному городянину».
А ось далі він придбав безліч коктейльних соломинок, товстий блокнот й маркер.
Все геніальне просто.
Усім відвідувачам лікарні він пропонував видихнути повітря в трубочку, для найсучаснішого дослідження, на предмет того, чим дихають жителі містечка. Потім малював на соломинці цифру, а відповідальні городяни писали до блокноту свої призвіща та адресу. Він же сидів у тіні й потягував кисленький сік через соломинку.
І все було б нічого, якби йому не попався невротичний ідіот, який вирішив з'ясувати, з якого приводу проходить це дослідження, й що сталося страшного, раз тепер усім пропонують дихати в трубочки.
Вичерпавши все своє красномовство, Вухос, який із чоловіками не знаходив достатньо багато точок дотику, запитав у настирливого «хворого», де він живе. Той назвав половину Гракоса й тоді Вухос сказав, що та половина міста у дослідженні участі не бере.

Невротик, це людина не здатна адекватно регулювати негативні емоції. Він переполошив спочатку домочадців, потім сусідів, потім сарафанне радіо понеслося дев'ятим валом, й до вечора була подана петиція меру на зневажання свобод частини городян, а також створено групу з найвідповідальніших, і вони почали скликати громадян з тієї половини, домогтися справедливого дослідження – тобто для всіх.
Ми ще не знали, який катаклізм назріває. Тому що ввечері у вівторок Вухос перед носом у Гракоса завантажив на стіл Сіазона пристойний пакет соломинок і видер п'ять аркушів із блокнота, засіяних рядками з прізвищами.
Мітинг у середу з ранку біля мерії закрутив бюрократичну машину. Ближче до обіду Августина пропісочили зверху: за створення дестабілізаційної ситуації у довіреному регіоні, й він, закусивши вудила, помчав до мера. Увечері Вухоса чекала головомийка. Точніше намет перед лікарнею демонтували та тепле містечко накрилося мідним тазом.
Пізно ввечері, після наради й наздоганяючи, Вухос зголосився мене підвезти.
Ми зупинилися перед будинком, і я погладила його по руці: «Не засмучуйся, ідея була сира. Потрібно було домовитися з Гракосом та провернути цю операцію разом».
- А суперечка? – глянув на мене чоловік поглядом котика Шрека.
- Іноді суперечка може зашкодити навіть самій залізній справі.
- Давай, мала, - посміхнувся він мені, - до завтра, й дякую і за ідеї, і за підтримку.
І поїхав у ніч.
Тільки епопея на цьому не закінчилась. Мітингувальники у четвер пересварилися між собою, бо зранку туди з'явилися мешканці тієї половини, результати досліджень, якої були санкціоновані. Ну, ніби санкціоновані. До обіду обстановка загострилася до краю, й викликали важку кавалерію. Тобто нас.
Я вперше бачила, як працює Августин, він розтинав поділений надвоє натовп, і сканував її на предмет призвідників. Повільно, як величезний небезпечний звір. То там зупинився перекинувся парою фраз, то тут поспівчував, а трохи далі заспокоїв, щоразу, наступні за ним суворі люди в костюмах пірнали у вказаному ним напрямі й, як за помахом чарівної палички, натовп заспокоювався. Це буянів виводили геть.
- Співгромадяни, - почав він, піднявшись на сходи мерії, - неправильне інформування викликало таку неприємну ситуацію. Дослідження якості повітря проводиться під егідою Академії наук й покликане вивчити повітря у розрізі розподілу на дрібні, середні та великі міста, та з урахуванням промисловості цих міст.
Він зробив паузу, просіявши натовп ще раз й віддав команду чоловіку поряд. Той пірнув у натовп і рушив на лівий фланг.
«Виконавці робіт, вважали за зручне розділити місто на промислову та житлову зони і збирали зразки насамперед у промисловій».
Житлова зона хитнулася й невдоволено загула.
Августин підняв руку і трохи підвищив голос.
- Для зручності мешканців, із завтрашнього дня намети для збору зразків стоятимуть у цих місцях, - за його спиною розгорнулася величезна карта міста з червоними точками на ній.
- Ми повинні подякувати нашому меру, який взяв на себе витрати на організацію додаткових точок збору, для комфорту громадян у їхньому волевиявленні. Чекаємо на вас завтра.
Натовп зарокотів, але вже не агресивно, а захоплено.