Частина 10

У неділю ми святкували новосілля.
Чоловіки скинулися і привезли мені в суботу величезне ліжко з шикарним матрацом та дерев'яними різьбленими спинками.
Поки я зі скринькою, в якій мучилася Поллі носилася з Вухосом по лавках, причому він, як справжній Шерлок Холмс примудрився навіть купити дванадцять стільців з вітрини, яку минулого тижня оновили, умовивши господиню скинути ще половину від того, що вона хотіла за розпродаж.
Мені натякнув, що оббивка вигоріла, а це дуже великий плюс, тому що з тією, яка спочатку була на них ні в один інтер'єр вони не підійшли б. А господині магазину виніс всі мізки саме вигорівшим візерунком, і вона махнула нам рукою, забирайте й провалюйте.
Взагалі я не збиралася витрачати гроші на меблі, накупила б подушок, щоб сидіти, а матрац взяла б маленький, щоб вирішити питання з ночівлею, як там кажуть - дешево і сердито.
Гроші танули, бо треба було купити все – від виделок та ножів, до мила та фіранок.
Хоч би в одну кімнату, я вмовляла себе. Найбільшою проблемою мені здавалося питання про енергокапсулу, але Стілус, душка, шепнув, щоб я не переживала, перевірити будинок на функціонування всіх механізмів це його завдання, а перші продажі килимків з лишком покриють необхідний кредит.
Ще він нам з Вухосом видав мій рідний тазик, й так ми з ним і проїздили магазинами. З ним і скринькою, двома найбільшими скарбами у цьому світі. Ну, якщо не брати до уваги п'ятьох чарівно накачаних співробітників відділу дознання.
Ближче до вечора, коли ми втретє вивантажували пакети, коробки та мішки, до будинку під'їхала вантажівка. Поллі я вже давно залишила в будинку, тазик сховала в коморі, де господарював Стілус, збираючи якийсь агрегат з купи запчастин.
- Що це? - запитала його, коли вносила тазик.
— Це опалювальне – освітлювальне – нагрівальне комплексне обладнання, – пояснив він, задумливо розглядаючи інструкцію розміром три на чотири метри.
- Якесь воно складне? – вирішила поспівчувати.
- Ага, - останнє слово техніки, ККД - 98%.
Я покивала, тяжко згадуючи, що таке ККД і радіючи, що не мені довелося вивчати все це - візьміть деталь К і вставте в роз'єм Ф.
А у вантажівці було ліжко.
Намагалася повідомити вантажникам, що це не моє, й вони помилилися.
Мені показали листок, у якому значилася моя адреса. Я зітхнула і показала куди заносити.
Перед цим пообіцявши покарати Поллі, якщо вона налякає вантажників.
Внесення ложа відбулося успішно, правда я кілька разів все ж таки почула, як вантажники фігурально висловлювалися, що не можна з господарки злупити за наднормативну вагу. Мовляв сопимо у дві дірочки і ціліше будемо. І я навіть здогадалася, хто ліжко вибирав та доставку із занесенням оплачував. Проникливо гарчати у нас тільки Августин умів.
Вухос вже поїхав і монстра не бачив, а Стілус, задоволений більше звичайного, вийшов до мене демонструвати, як у ванній біжить гаряча вода, а на кухні її тепер не потрібно гріти в ковші, щоб відмити сліди історії на поверхнях і фасадах. А також у нас тепер було світло.
- Нічого собі, - прокоментував він ліжко, - це що грошей вистачило на найбільший розмір?
- То це ти, підсунув мені її?
- Чому я, це наш подарунок тобі на новосілля, від відділу дізнання.

- А, - це все, що я змогла виштовхнути з себе.
Ліжко мало такий розмір, що в мене відразу в голові думка виникла, що всі п'ятеро претендують ночувати в моєму домі та в моєму ліжку, причому одночасно.

Втомившись за день та випроводивши Стілуса, я зачинила вхідні двері і пошльопала босими ногами у ванну. Поллі набрала в неї гарячої води, а сама вирушила заварювати чай і застилати ліжко вузькуватою постільною білизною, яку я купила, навіть не сподіваючись на таке неймовірне ліжко.
Я заплющила очі і розслабилася в теплій воді.
Тук-тук-тук, - забарабанило у вікно поруч із ванною.
Я підстрибнула від несподіванки, і в якомусь потмаренні розуму потягнула стулку вікна на себе, вставши з ванної на повний зріст.
І в санвузол упав принц, ну тобто Пруакаркудакос, а я тут же осіла назад у воду.
"Це ж мрія всіх жінок, приймати ванну в компанії принца" - думки почали скакати як на батуті.
- Де сухарики, - заревіла чудовисько, на яке перетворився до цього меланхолійний принц.
Я прямо ледь не заїкою стала з переляку, а в двері вломилася Поллі й заверещала, - Катріно, ти навіщо відчиняєш вікна вночі, тепер у нас повний будинок комах.
Принц образився, потім розгледів Поллі й зробив поштивий реверанс, я теж зробила б. Поллі дуже страшна, коли злитися. У неї обличчя стає рухомим таким і проступають кістки черепа, не переплутаєш жива вона чи ні.
Я вчасно встигла підібрати щелепу, що відвалилася. З них двох вийшла премила композиція.
Поллі тицьнула в пегаса тонким пальчиком - а ну викидайся звідси, давай, любий, я тебе на кухні впорядок приведу, а нашій господині не заважай насолоджуватися законним відпочинком.
- Дурдом, - розмірковувала я, лежачи у остигаючій воді.

Ось вже майже два тижні, як мене занесло в чужий світ, а я лежу у власній ванній, у власному будинку і за стіною наспівує собі під ніс якийсь фривольний мотивчик прислуга, упорядковуючи домашнього вихованця.
- А за тиждень у мене побачення, - і я розтягла губи в посмішці.
Й пропозиція проводити дегустації у столиці, адже я саме про це запитувала тазик: як опинитися у столиці і ось, не минуло й двох тижнів, і можна переїжджати.
Але я не хотіла вести дегустації, хай навіть у столиці.
Я вже любила свій маленький будинок, і Поллі, і роботу, і навіть крилатого парнокопитного.
І Стілуса, який забезпечив теплу воду для моєї ванної кімнати, і Вухоса, який став незамінним водієм з кваліфікацією подружка-стиліст, і Сіазона, тому що він відчуває мене, як жінку на рівні інтуїції. І звичайно ж Гракоса, з яким хочеться піти на побачення та з яким затишно та спокійно.
Тільки з Августином мої почуття кидало немов в штормі -  від кохання за те, що він стільки всього зробив, до роздратування й краплі ненависті, що він намагається позбутися мене як співробітника.