Побутові злочини та агентурна мережа ворога

Наступного дня я продовжила свою складну та відповідальну справу. Августин прямо з самого ранку спробував залучити до мого переконання Сіазона, але не зрозуміло, якою корисливістю керувався той, але мені вдалося підслухати його репліку - або одружись, або дай їй самій вирішувати, вона дівчинка велика - впорається.
Августин спробував зайти з боку помаранчевої коробки, я її залишила на закуску, коли зелені закінчаться чи мене почне нудити від ревнощів, максималізму юності та маразматичності старості. Але я відмовилася здавати накопані багатства. Сказала, що вони для цілісності картини потрібні і він пішов до свого кабінету.
Ось, наприклад, перша справа за яку зачепилась моя інтуїція.
Дружина чимось не вгодила п'яному чоловікові, після чого потрапила в травматологію, де вгодила травматологу.
Здавалося б, тривіальна історія, але дружина після цього вигнала чоловіка й стала зустрічатися час від часу з травматологом. Який був не одружений, і зустрічався ще з шістьма жінками, по дням тижня. Вона в нього середою була.
І всі небайдужі до його чарів мирно терпіли суперниць і не виявляли нападів ревнощів.
Так як травматолог, по суті, обличчя не зацікавлене, ну втішив із ким не буває, на зібрані про нього факти ніхто не звернув уваги.
Чоловік ще кілька разів спробував повернутися під рідний дах, але після вечірньої бійки поблизу будинку його теж доставили до травматолога. І все. Більше про нього в справі не згадувалося, ну хіба що наприкінці, після розлучення він збирався на роботу в Боготу, мовляв, дуже приваблива пропозиція йому надійшла звідти.
А дамочка непроста була в цій історії, а секретаркою міра. Десь тут собака Нечистих порився. І ось з усіх боків цим собакою мені травматолог здавався. Не інакше як він їм усім розум промив. А потім через пару років мені тека з розслідуванням смерті старенької божої кульбабки попалася. І те, що вона неодноразово скаржилася на свого сусіда, який краде у неї котиків. Сусід був травматологом, дізнавач опитував його неодноразово, той відповідав, що майже вдома не буває і куди бабусині коти діваються ні сном, ні духом, не знає. Котики шипіли на паркан ночами, а вдень пропадали, бабуся злилася і слала кляузи. Його навіть двічі просили показати, чи немає закопаних на ділянці трупів бідних тварин. Скупий опис занедбаного будинку, житловий вигляд мала тільки кухня, говорив про те, що лікар не бреше. Ночувати він волів у своїх коханок. І список опитаних зазноб додавався. Була у цьому списку й секретар мера, й суддя, й директор школи, начальник вузла зв'язку, вокзалу та завідувачка лікарні. Прямо  розумні жінки, на перший погляд, і всі збожеволіли.
А я поцікавилася, чому саме кухня в будинку травматолога мала обжитий вигляд, і кого він на ній готував, якщо не котів.
Травматолог проходив то свідком, то підтверджував чиєсь алібі, загалом ще шість справ я нагромадила одну на іншу, перш ніж настав час обіду.
Після обіду повернувся Гракос, побачив мене і посміхнувся.
- Ну що, Катріно, - ця робота приємніша, ніж танці з бубном?
- Цікавіша, - не могла не поділитися з ним висновками щодо травматолога.

- Ти знаєш, з останньою справою, в якій присутній твій травматолог, - я ображено засопіла, - не мій, а наш, - він кивнув, погоджуючись, - наш травматолог, я тобі можу допомогти.
- Десять років тому я прийшов сюди на стажування, і мій наставник доручив опитувати жінок зі списку, - почав він свою розповідь.
— Це тепер я знаю, що треба до жінок посилати Вухоса, — він за короткий час витягне їхні спогади і навіть ті, що не належать до справи. Були б ми вдвох, - знову нарікнув він на відсутність друга-суперника, - ми б із свідками по-нашій, - він виділив слово інтонацією, - справі ще вчора закінчили.
- Загалом, коли я виклав свої висновки з приводу дивної одностайності всіх досить зрілих жінок, які мліли від одного спогаду про Чортика, ім'я у нього таке ласкаве було, причому у всіх шістьох, з однією інтонацією. Мій наставник відмахнувся, сказав, що мало хто має якісь дива. Жили б вони з ним постійно, швидко розчарувалися б. А так раз на тиждень, та вони б на нього й молитися б стали. Якби вампір, то треба було б перевірити чи не п'є він їх, а так, - й рукою махнув. А незабаром травматолога перевели до столиці, і за кілька місяців усі його коханки одна за одною померли. Виглядали вони паршиво, ніби з них хтось повністю крові випив. Сухі та зморщені, - моторошний вигляд. Навіть на якусь хворобу грішили.
Ми дивилися один на одного, усвідомлюючи, що щойно сказав Гракос.
- Стервець, - протягнув він, - це ж значить попередня команда ним зачищена, а не на перестрілці двох банд.
- Гракосе, - гаркнув наш начальник, - ти навіщо заважаєш Катріні, - й подивився таким злим поглядом, що якщо відкинути всі забобони, то я вирішила б, що він мене ревнує.
- Фу-фу-фу, - й руками довкола помахала, - здасться ж таке.
- Кеп, - видихнув у відповідь Гракос, та рвонув у бік Августина, - треба переговорити.
- А я?
- Сидіти, - скомандував кеп, - ти ще не закінчила! Дивишся й до змов справа дійде, - і усамітнився з Гракосом.
Я навіть не встигла досхочу пошкодувати, що мене залишили одну. Обидва чоловіки, що викликали у моїй душі трепет та невиразні бажання, вискочили назад.
Якраз на момент, коли зі свого медблока виповз втомлений Сіазон.
– Знайшов що? - запитав Августин.
- Витяжка дуже рідкісної трави, гірського буркуну. Останній компонент не дається, я вже й так і сяк.
- А може, це мінерал? – брякнула, згадуючи катакомби Боготу, мало чого вони там накопали. З собою вони нічого з минулого світу не могли захопити, щоб його на стільки часу вистачило. Чи могли?
- Ні, - похитав лікар головою.
- А раптом, - мені спало на думку колись прочитана історія про те, що японці вирощували якісь їстівні гриби прямо у себе на підвіконнях, так би мовити завжди з їжею, - вони гриби у себе вирощують або цвіль.
- Цвіль? - стрепенувся лікар.
- І було б непогано дістати результати розтину за цими справами, - простяг йому Гракос вивужені з найближчої коробки папки, - шкода ексгумувати не можна, їх тоді спалили, побоюючись епідемії.