Частина 8

- Як винаходять щось нове?
Стілус відірвався від дивної коробки з купою проводків й лампочок та подивився на мене.
- Ну, - було видно, що він підбирає слова для того, щоб пояснити сверблячку творчості, яка нападає на нього регулярно й не відпускає, поки омріяний предмет не виявляється на полиці або взятим на озброєння.
- Я знаю, що ті дивні окуляри для пошуку спотворень магічного фону ти не тільки створив, а й запатентував, - я дивилася, як кролик на удава, віддано й захоплено, та згодною слухати його слова мовчки.
Не знаю, чи одружиться Стілус хоч колись, бо він був уже одружений з винахідництвом. І воно навряд чи зазнало б конкуренції з жіночою особистістю. Напевно, тому він мені зовсім нічим не пах. А ні, пах, збройовим мастилом, вітром й трохи морем. Але кусати та бажати його, цей запах не підштовхував. Хоча який же він красень!
- Звідки такий інтерес, Катріно?
- А ти не здаси мене Вухосу? - й зробила такий вираз обличчя, що навіть кам'яний тотем би перейнявся.
- Він випитував у якій ти білизнs сьогодні?
- От здалася тобі та білизна, - фиркнула й вдала, що розвертаюсь, щоб піти з його кімнати.
— Вибач, — здався Стілус.
І я почала розповідати про свої думки про супроводження в шопінгу і в що ті думки вилились.
- У долю візьмеш? - запитав він, коли я спробувала описати «придуманий» для наживки килимок.
Я подивилася на нього здивовано, – в яку долю?
— Значить так, ти вигадала круту річ. Правда мобілів не дуже багато, і поширені вони не так щоб дуже широко, але це золота жила. Можна ці килимки з малюнками робити, за сезонами, з ефектом охолодження влітку, обігріву взимку, за настроєм жінок, їм мобілі дарують теж досить часто, - пояснив цей момент Стілус.
- Я зараз оформлю патент, проб'ю матеріали, а ти домовляйся з Вухосом на неділю, й після шопінгу, коли він почне дуріти, від твоїх – маю право, ти сам запропонував, – веди його за цією адресою:
він розмашисто написав на картонній картці – механічна майстерня «Новатор», а я організую по обіді у ній презентацію цієї нашої новинки.
- Катріно, у тебе світла голова! - продовжив, майже облизуючись, давай, шуруй й не заважай мені заробляти нам капітал.
І двері за мною зачинив, нахаба.
- Ага, - поставила я галочку в голові, - раз як об'єкт бажання він й не підходить, то як бізнес партнер, - дуже навіть нічого й виглядає при цьому так велично.
Чи варто уточнювати, що коли в суботу я зіткнулася рано-вранці на кухні з Амалією, яка була по суботньому тиха й заспана, то поділилася з нею інформацією про килимки, по секрету так би мовити, мовляв, мене запросили на презентацію – чи варто йти?
- Ух ти, - пожвавішала дівчина, - Августин категорично відмовився купувати мені мобіль, а па, пообіцяв тільки, якщо у мене будуть вищі бали.
Я поспівчувала, мабуть до знань білява бестія не дуже прагнула.
- А ви що, маєте намір купити собі мобіль? - й стільки в її погляді було всього, що мені стало шкода всіх чоловіків, які можуть потрапити під її "хочу" в найближчому майбутньому. Винесення мозку їм забезпечене.
- Ну, це досить дороге придбання, і я ще дуже мало пропрацювала, але хотілося б придивитися. Завжди мріяла про власний мобіль. В ідеалі – двомісний.
Дівчина закотила очі до стелі, - червоний, зі складним верхом?
- Ну, можна й червоним, - не стала поганити її мрією своїм, - та ну...
Амалія поділилася планами на сьогоднішній вечір, нарікала, що не приїхала її нерозлучна подруга, а потім пожувавши губу уточнила адресу проведення презентації та час.
- Так, - потирала я руки, коли дівчина помчала з дому, якщо я все правильно розрахувала, то аншлаг на завтрашній презентації забезпечений. І Вухос не підозрює, що це інсценування.
Августин, що з'явився на кухні відразу ж за сестрою, глянув на моє задоволене обличчя й уточнив, які у мене плани на вихідний.
Я розповіла, що завтра мене супроводжує на шопінг Вухос, він полегшено кивнув.
- А сьогодні?
- Ну, не знаю, кофрус? - кеп кивнув, я простягла свіжозварений напій.

- Як ви дивитеся на салон?
Я мало не подавилася, представивши автомобільний салон, тому що всі думки зараз кружляли навколо килимків та мобіля.
– Який салон? – намагаючись нормалізувати подих, перепитала майже пошепки.
- У мене інспекція в салон "Райдужні мрії", він знаходиться в рекреаційній зоні і якщо вам сподобалася поїздка на штолі, то можу взяти з собою. Поки перевірятиму, побалуєте себе якоюсь програмою релаксу. Ви це заслужили.
- Ух ти, - я представила всі ці масажі, обгортання, пілінги та джакузі, - й ледь у долоні не заляпала.
– Халат брати?
- Ні, це заміське селище, і в салоні все включено, від вас тільки потрібно надати тіло.
Я кивнула й уточнила, коли вирушаємо.
- За годину, - задоволено відповів начальник, і ми розійшлися.
Коли вечорі мене вилучили з кибітки та підтримуючи під лікоть, провели на другий поверх, тільки  в передпокої я видихнула з полегшенням та почала щиро дякувати Августина за настільки насичену програму. А вся справа в тому, що поки ми їхали дві зупинки в штолі, я не спромоглася з'ясувати, що ж являє собою цей салон.
І навіть на рецепції не поцікавилася, що мені приготовлено, у разі вибору п'ятигодинної програми.
Просто на запитання, скільки триватиме інспекція, мені відповіли, що годин шість.
Такої вимитості я не відчувала ніколи.
Мені здавалося, що я скриплю, що в мене всередині пройшлися якоюсь екзотичною мітлою, тому що детокс пай у них такий – я б сказала ефективний, що я навіть не могла уявити, що у мені стільки всередині шлаків. Коли мене проводили на вихід, де чекав Августин, він дещо небезпечно поцікавився у мене, чи добре я почуваюся, бо йому здається, що я свічусь.
Не знаю, як вони там чаклували, але коли я подивилася в дзеркало в холі, то не змогла впізнати себе в прекрасній незнайомці. Точно, здавалося, що я мерехчу, та ще й волосся, все більше й більше ставало золотаво-рудим. Начебто фарба поступово змивалася й являла світові справжню мене.
Ось не люблю я себе таку, - дивилася і не могла зрозуміти подобається мені все ж таки те, що я бачу чи ні.
- А навіщо ти ховала таку красу? - поцікавився мій начальник, - тобі до речі, дуже йде твій рідний колір.
- Ага, - буркнула, не відвертаючись від дзеркала, - прямо, як корові сідло.
Августин реготнув, - ну що ти, справді, дуже гармонійно виглядаєш у цьому образі.
- Дякую, - всю дорогу я зітхала, розуміючи, що мій новий образ може налякати Вухоса. А раптом він вирішить, що я запала на нього та підфарбувалася відповідно. А враховуючи специфіку цього мачо, відкаськатись від нього буде дуже непросто. Може перевести наші відносини на рівень – як я радий тебе бачити, бро?
Брат, це навіть краще, ніж подружка. Й безпечніше, однозначно. Хоча із подружкою веселіше.
Тільки пізно ввечері наслухавшись компліментів від Поллі, я трохи змирилася з новим виглядом. Попередньо уточнивши, чи можу я поміняти цей колір волосся, якщо так і не звикну до себе такої.
- У столиці є цирульні, дамочки щомісяця їздять туди для наведення марафету, - вона задумливо примружила одне око. - Але я б не стала нічого міняти, тобі йде, варто лише обіграти це одягом. Темно бірюзовий й зелений тобі дуже пішли б.
Я зітхнула та відкрила книгу легенд, яку позичив Гракос.