Частина 6

Чи приємна увага? Звісно. Вона вирує в крові та розбурхує уяву.
Тільки пізно ввечері, коли я вмостилася у ванній, у будуарі матері Августина, й розтягла губи в посмішці, мене опустили з неба на землю.
Я б навіть сказала скинули.
Підозріло, але коли ми повернулися додому, Поллі на очі не траплялася. Я вирішила, що будинковий дух має чимало обов'язків й тому не завжди зустрічає господаря у передпокої.
Перебуваючи в піднесеному настрої, розклала невпізнані подарунки і залюбувалася. Ось що питається в житті потрібно для щастя – гарна білизна, як виявилося одне із складових для щастя, тому я й усміхалася, занурившись у пінну ванну.
Тому я навіть не гикнула, коли через ширму, яким ванна відділялася від решти будуару, сумно вийшла Поллі.
- Радієте?
Я кивнула, відзначивши підозрілу жалобу написану на обличчі духа.
- Уявляєш, у мене тепер є бубон!
- Це добре?
- Дуже! Правда хлопці пересварилися, інтерпретуючи моє бачення, але я думаю тут уся справа в практиці?
- Безперечно! – погодилася домовушка.
Мене вже не так й дряпало по нервах її дивним прикидом. Ну, чого в житті не буває, ось у моєї подружки була бабуся, яка купувала короткі джинсові спідниці та ходила на танці на Графську площу. Й незмінно зривала оплески, та чергу з кавалерів. У сімдесят шість років.
Але Поллі все ж таки надто сумно виглядала в даний момент, намагаючись втиснутися в куток.
- Поллі, що сталося? Ну, давай, викладай, якщо я є безпосереднім творцем всіх твоїх проблем, то й допомагати з їх вирішенням мені.

- Що правда?
Було видно, що подібної репліки від мене не очікували. Вона пошкрябала незмінним піпідастом свою потилицю й вивалила на мене проблему.
- Вашу білизну вилучили дізнавачі!
У моїй голові тут же промайнула ціла низка думок, включаючи й ту, що подарунки в цьому світлі вже не здаються такими вже й приємними. Не інакше таким чином усі ці поганці спокутують гріхи.
- А навіщо? - це єдине, що я змогла процідити крізь стиснуті зуби.
- Дізнавачі вирішили, що я могла не всі еманації змити й можливо вдасться вловити залишкові явища та ідентифікувати розвіяного.
- Дізнавачі? - і я недобре примружила око, - ах, ось чому Гракос й Вухос сьогодні здалися мені зайве люб'язними.
- І тепер на вас робитимуть ставки, - повідомила ця добра леді.
А ось від цієї новини я прикусила язик та обурено замичала, - з якого переляку на мене, я ж не кобила!
- Так ці двоє завжди сперечаються. Й на господаря ставили, й на Сіазона, Стілус правда відвчив їх із ним сперечатися, то тепер лише у виняткових випадках вони пропонують участь йому в їхніх суперечках.
- І в чому ж полягала суперечка на Августина? – я якось не могла уявити, що двоє підлеглих роблять ставки на начальника.
- Скільки він витримає пустощі своєї молодшої сестри, - здала вона тут же предмет суперечки двох оболтусів.
- І хто найчастіше виграє?
- Гракос, - усміхнулася старенька, - все ж таки життєвого досвіду в нього побільше.

- Але з жінками, - відразу уточнила вона, - точніше, коли предметом суперечки стають жінки. - щастить більше Вухосу.
- Ну і як вони будуть на мене сперечатися, - роздратування, що піднімалося зсередини, змусило мене вилізти з ванної та укутавшись в халат я вирушила в супроводі Поллі в кімнату.
- Ну не зовсім на вас, вони не зовсім ще з розуму вижили, сваритися з шаманкою, - можу висунути припущення, що скоріш за все ставити будуть на те, в якій ви білизні прийдете завтра.
Я витріщилася на привида, який волею долі підвернувся мені під гарячу руку, точніше під гострий язик, тьху ти, - обсмикнула себе подумки, - під здатність, що незрозуміло звідки взялася у мене виявляти невидиме, і в результаті цієї події, що перетворилася на єдино незацікавлену в мені істоту.
- Й що ти хочеш за цю інформацію, - вирішила відразу перевірити величину цієї незацікавленості.
- Та ви що, панночка, - замахала вона на мене чорним пір'ям, - це жіноча солідарність у чистому вигляді, та зовсім трохи помсти.
- Яка помста?
- Так Вухос за собою воду в туалеті не змиває, уявляєте? Типу для цього будинковий дух й призначений.
- Так це ж не складно, - і смердіти не буде. Невже складно?
- Ось, ось! - й брівки будиночком зробила, - я йому так недавно й сказала, розсердившись, що управу на нього не знайшла.
- І що? – я уявила, як ця добра жінка вичитує Вухоса, не вибачивши того фривольного шльопання по власному м'якому місцю. Бажання перевіряти м'яке воно у неї чи ні в мене не виникло, але звук тоді здався апетитним.
Можу уявити, як він сьогодні вразився будинковим духом та його нотаціями.
Тепер я вже без захоплення дивилася на викладену в рядок білизну. У майбутній розвазі мене турбували кілька моментів, але те, що мені не залишили вибору, експропріювавши всю мою білизну, сподіваючись, що я не встою й одягну щось з подарованого, тим самим підштовхуючи стати учасником суперечки, відверто бісило.
Маніпулятори бісові.
- А як довго зазвичай грають по хлопчачому? - запитала у трохи повеселівшої жінки.
- Так поки не набридне. Або відсіч не дадуть.
Інтуїція шепотіла мені, що, виявивши на моєму столі не лише свої подарунки, ці двоє, напевно, підштовхнуть до ставок й інших. Невже й Августин ставитиме гроші на те, що я прийду в чорному комплекті? Чомусь я не сумнівалася, що атласні трусики саме від нього.
Образа на "хлопчаків" відійшла на другий план, бо, поставивши себе на їхнє місце, я раптом усвідомила, що саме так би вчинила й сама.
- А кому дістаються ставки, коли ніхто не вгадує?
- Залишаються у банку до наступної суперечки.
- Якщо сперечаються на те, в яких я трусах, то я можу взяти участь й зірвати банк якщо вони не вгадають? Якщо всі поставлять на свій подарунок, то якщо я прийду в стрінгах, то виграю?
Домовий дух схопився рукою за серце, точніше за те місце, де воно колись було й категорично похитав головою.