Не заради користі

А ось другий раз виявився замішаний на юнацькому максималізмі, вірі у вищу справедливість, та й зовсім небагацько на пережитому страху.
Але якщо по порядку, то того вечора Сазонич зустрів мене по-особливому співчутливим поглядом.
"Гроші правлять світом, і деякі вважають, що якщо вони мають гроші, то вони зможуть безкарно творити що їм заманеться".
- Все кружляє навколо кохання, - почав наш розтин Сазонич.
На п'ятому курсі збільшується навантаження, але я не кидала підробітку, тим більше вона давала мені неоціненний досвід, якого не мали інші. Я бачила, як із самого низу, поетапно злочин відкриває слідчому іноді зовсім непомітні деталі, які згодом складуться в обвинувальний висновок.
- А в деяких випадках кохання супроводжує величь Ревнощів, перетворюючи, до певного моменту люблячого чоловіка або жінку, на кровожерливого монстра.
- Але ж медики зробили висновок, що вона померла від інфаркту, - я намагалася не дивитися на лялькове обличчя молодої жінки, яка сьогодні лежала на нашому столі.
- Подивися на неї, Катерино, - ти віриш, що така жінка сама померла від інфаркту, - він ковзнув поглядом по листку, закріпленому в планшетці, - у двадцять вісім років?
- Ви ж самі казали, що інфаркт помолодшав.
Він узяв дівчину за підборіддя і трохи повернув обличчя вбік.
- Ринопластика, - робив фахівець дуже високого класу, якщо не знати, куди дивитися, то розгледіти результати втручання неможливо.
Він перераховував і перераховував хірургічні та косметологічні операції, на які прирекли це тіло.
- Ну і навскидку, повинен засмутити тебе, люба, але подібний актив коштує нечуваних грошей. І якщо на ній не видно слідів насильства, то той, хто вбив її, дуже хитрий та безпринципний монстр. Шукатимемо сліди ін'єкції.
Коли зверху долинули підозріло не властивий нашому світу морга звук, й коридором загуркотіло важко й насичено, я якраз зробила знімок знайденого мікроскопічного проколу.
- Лізь у ящик для відходів, - скомандував Сазонич, що відразу ж став холодною брилою.
- Ані пари з вуст! Зайвий звук - не факт, що залишимося живими.
Я втиснула своє тіло в пластиковий контейнер на коліщатках, зверху мене придавило пакетом, запаяним для відправки до медичного інституту. Я згадала його вміст і мене пересмикнуло.
- Перевірте тут все, - долинуло владне з коридору.
Кришка над головою рипнула, і я відчула, як стоячий за пластиковою стінкою майже блювнув, побачивши вміст контейнера , а саме пакета зверху.
- Чисто, - просипів, закривши кришку.
- Покарауль зверху, поки ми поговоримо з лікарем.
Інтуїція репетувала як божевільна, малюючи найкривавіші картини розвитку сюжету, але те, як розвивалася розмова в кімнаті, на вигляд нагадувала діалог двох висококласних акторів.
- Чим зобов'язаний?
- Бачите, я наречений цієї прекрасної леді, й дуже б не хотів, щоб ви спотворили витвір мистецтва, я стільки вклав у неї, щоб вона й зовні стала досконалістю, такою, якою була всередині.
– Є стандартний протокол, – почав мій роботодавець.
- Назвіть суму, щоб залишити цю квітку незайманою для тих, хто прийде попрощатися.
Нотки в голосі невидимого мною чоловіка говорили про те, що він як хижак, до останнього схований усередині, і що цей хижак дуже не задоволений.
– На жаль, я не можу взяти ваші гроші, – зітхнув судмедексперт.

Хвилину тому, поторгувавшись трохи сама з собою, я натиснула кнопку на диктофоні, який тиждень тому купила з якогось божевільного натхнення.
- Але чому?
Градус розмови впав.
- Я не зможу їх витратити, тому що за такими, як я, дуже ретельно стежать. А навіщо гроші, якщо їх не можна витратити? – філософськи зауважив він.
- І що ж ви шукаєте, лікарю?
— Це, звісно, ​​неправильно, розкривати власні плани, — він театрально замовк, — доки не знайдено підтвердження. Можливо сліди від уколу, я якраз кілька місяців тому читав про один схожий випадок у американців. Теж дуже молода жінка, і теж з інфарктом, викликаним уколом. Правда, дуже дорогий препарат, але симптоми смерті дуже нагадують смерть вашої нареченої.
- Ви зариваєтеся, лікарю, або не розумієте з ким розмовляєте, - чоловік явно заскрипів зубами.
– Я не розумію, навіщо ви самі прийшли сюди? Так сильно любили чи ненавиділи?
- Любив, - буркнув він, - я хотів би залишитися з нею на якийсь час один на один.
- Я так розумію, що я не маю вибору?
- Ну, чому ж, вам можуть допомогти, вийти.
Я зрозуміла, що це не просто слова, скоріше неприкрита погроза. Кроки лікаря затихли на сходах, й психопат відмер.
Я почула, як чоловік важко задихав, потім пролунав тріск упаковки і клацнув латекс.
- Що, сука, думала я не дізнаюся, що ти спиш із моїм братом? Цей недомірок теж поплатиться, але трохи пізніше, що ти там репетувала - тільки через мій труп? Ну що ж, востаннє використаю тебе, через твій труп, так би мовити, щоб залишитися й тут згори.
Волосся заворушилося на моїй голові, коли я зрозуміла, що робить убивця з трупом дівчини. Я затиснула рота долонею й намагалася дихати через раз.
Він скінчив із риком дикого звіра. Потім я почула, як він знімає презерватив і шарудить целофаном. Він явно робив щось, але за звуками зрозуміти було складно.
Через півгодини, коли все стихло й повернувся Сазонич, я вилізла з його допомогою зі сміттєвого контейнера.
- Вітаю, - втомлено потер він свої очі, - ти пройшла бойове хрещення, але ми не маємо більше місця уколу та фотографій, кивнув на розкурочений фотоапарат.
"Це він убив дівчину" - я зрозуміла це з кришталевою ясністю, тому що саме в місці уколу тепер зіяла глибока вузька діра, зроблена незрозуміло яким інструментом.
- Він забрав тканини у місці ін'єкції, - пояснив чоловік, - перестрахувався.
- Він ґвалтував її, - я мимоволі схлипнула, - тут.
Сазонич завмер, потім обійняв мене і з батьківською інтонацією в голосі сказав, - ти забудеш усе це, нема чого псувати собі життя. Ходімо, я тебе напою кавою з коньяком.
- Він залишиться не покараним? - запитала я у судмедексперта вранці, коли ми покидали морг.
Охоронця ці імбецили вирубили за допомогою снодійного. Швидше за все, підкупили продавщицю з кіоску на зупинці. Саме там він перед зміною купував величезну склянку капучіно. І приступав до його розпивання, сідаючи за свій стіл. Тому він дещо з винним виглядом прощався з нами.