Розділ 6-4

— А це, мабуть, будемо обговорювати усі разом, адже стосується всіх. У тому щоденнику, який вела поважна тіточка, записуючи усі пустощі та вигадки своєї племінниці, щоб представити докладний звіт батькові, досить жваво описується товариство, в якому оберталася молода панна, її палкі прихильники, їхні дружні вечірки та персони її залицяльників. Сама вона характером дещо схожа…

З передпокою долинув дзвінок. Прийшли гості. Перший з’явився Борис із цілою торбою домашньої випічки, яку надсилала Вериславові його двоюрідна тітонька Римма, мати Бориса. Поки віталися та обмінювалися останніми новинами, що не зачіпали теми сьогоднішнього придбання, встиг зателефонувати Отто та повідомив, що приїхати, на жаль, йому не вдається. Але він ненароком зустрів у місті Діну, то вже завезе її до їхнього вертепу. Якщо, звісно, хлопці обіцяють поводитися чемно.

Хлопці пообіцяли. Поки висловлювалися здогадки, де ж саме в чималенькому столичному місті могли так "випадково" перетнутися шляхи двох таких різних за своїми уподобаннями людей, як Діночка та Отто Вовк, сама Діна вже ввійшла до передпокою.

Вона сяяла південним світлом італійського сонця, трохи хизуючись своєю рівною засмагою та новеньким шовковим костюмом у великих жовто-червоних квітах, що мерехтіли та змінювали форму від кожного поруху стрункої фігури молодої жінки. Діна зробила нову незвичну укладку волосся, тож всі чоловіки занепокоїлися, чи не здійснила їхня прекрасна дама давньої погрози та не підстриглася? І взагалі, вигляд у неї сліпучий, як там справи із суперниками в особі італійських Ромео, яких, на превеликий жаль, від Діночки відганяти не було кому?

Але всі тривоги швидко розвіялися. Поінтригувавши хлопців хвилин п’ятнадцять, відчувши насолоду від свого жіночого шарму та цілковитої влади над трійцею мушкетерів, Діночка швидко "розкололася". Розповіла, що виглядає так чудово саме тому, що разом із своєю подругою та компаньйонкою з італійського боку вони насолоджувалися відпочинком на морі, подалі від усіх чоловіків на світі. А справи… справи за таких сприятливих спокійних умов владналися самі собою. Поставки будуть вчасно, партію нового альтернативного матеріалу для дизайну (сушені морські зірки, мушлі, дешевші за тихоокеанські, але не менш гарні, пальмове волокно, знамениті венеційські маски та ще якісь свої "штучки") Діна отримає із великою знижкою. А що іще треба, щоб почуватися королевою?

— Мабуть, для повного щастя тобі ще потрібен наш щирий захват та оплески, —Улісс подав приклад.

Всі символічно поплескали в долоні, розхвалили Дінине нове вбрання, яке справді сподобалося, бо виглядало типово літнім, а поступатися місцем осені ще дуже не хотілося.

Далі вечеря йшла як годиться: із жартами, пловом, домашніми пирогами та постійними багатозначними натяками на те, як вчасно нагодився Отто зі своєю машиною. І звідки тільки він взявся? І де ж, цікаво, вони потай зустрічаються?

— Та облиште, нарешті, — попрохала, сміючись, Діночка. — Я все розповім! Ми зустрілися в супермаркеті біля його дому, де Отто був із дружиною. Я зайшла на хвилинку до них, а потім він і відвіз мене до вас.

— Так просто? — розчаровано спитав Улісс із легкою недовірою.

Але Діна дивилася на них із співчутливою усмішкою, як старша, тож довелося повірити.

Звісно увага друзів не обминула і новий елемент дизайну в їхньому постійному місці зборів, Пляшковому Горлі. Між двома диванами ставав великий стіл, там і точилися всі найважливіші бесіди та вирішувалася доля "клубу переконаних одинаків". Простора частина кімнати могла слугувати бальною залою, особливо під час більш офіціозних вечірок із більшою кількістю гостей та з обов’язковими танцями. (Верислав жив на третьому поверсі, але два нижчі поверхи займали офіси та магазин запчастин, тобто гупати сміливо можна до ранку).

Щодо нової прикраси, яку повинне було схвалити суворе око Діни, то не помітити її було досить важко: свічадо займало майже половину килима.

Цікаво, що для компанії його поява в кімнаті, тим більше саме сьогодні, була наче продовженням попередньої зустрічі місяць тому. Адже тоді Верислав розповідав їм свій дивний сон, в якому всі вони брали участь, вбрані у старовинні костюми. Тому, ближче до десерту та чаю, розмови цілком природно перейшли від тостів за здійснення мрій у більш конкретний інтерес до нової речі.

Борис одразу ж запитав, скільки вона коштує, Верислав відповів нечітко, мовляв, яка зараз різниця, головне, що річ тут, у нього.

Улісс не стримався від зауваження, що сума, звичайно, гігантська, але не можна сказати, що викинута вже геть на вітер.

— "Гігантська сума", або "шалені гроші" — це поняття для таких романтичних натур, як ти, — відповів Борис. — А ділові люди оперують дуже конкретними трьома та чотиризначними цифрами.

— Твоя правда, брате Макітрусе, для мене це абстракція, тим паче, що ані три-, ані чотиризначної суми я в кишені не маю, — з викликом відповів Улісс.