Розділ 5-1

Проте Верислав вважав, що для нього як для власника загадкової незрозумілої речі, все тільки починається.

— Скажи, чим таке можна начистити до блиску? — спитав він у Отто.

Той знизав плечима.

— Якщо я скажу: "крейдою", твій великорозумний освічений приятель нас підніме на сміх. Спитай вже у фахівця.

— Не можу, він одразу здогадається, чому я цікавлюся.

— Він його все одно скоро побачить. А от я ніяк не можу здогадатися, чого б це тобі цікавитися такими речами? Ну, є зараз певна мода на антикваріат, та вона завжди є, але таку незрозумілу старовину… за такі гроші!..

— Мої гроші, що хочу, те й купую, — огризнувся Верислав, та Отто лише рукою махнув та засміявся, наче з безглуздої витівки малого хлопчика.

— Коли святкувати будеш?

— Можливо, завтра. Запрошую усіх. Прийдеш?

— Завтра в мене велика сімейна баталія, на дачу зібралися. Тож вибачай.

— Вовчику, я мабуть… — Верислав улесливо подивився на свого давнього старшого друга та помічника. — Ти ж у нас геній адміністрації, правда?..

Отто Вовк холодно подивися на нього.

— За що тільки Бог покарав мене таким шефом? Не розумію, яке вже таке лихо я накоїв! Он як в тебе очі блищать… та їдь вже! Щоб я тебе не бачив до понеділка! Сам упораюсь.

— Правда? То я поїхав?

— Геть звідси, дармоїде!

Верислав дуже задоволений пішов до машини. Отто надів темні окуляри, та сів за кермо свого вольво.

— Слухай, Вовчику-братику, то, може, коли так, сьогодні й зберемося? Ул все одно ввечері з’явиться, то ви будете мене боронити від його страшного гніву?

— Навіщо? — здивувався Отто. — Хай він тебе цією важезною штукенцією хрясне по потилиці, а потім урочисто передасть знаряддя вбивства до музею. Я стану власником компанії, та, як вже сказав, спокійно впораюся з усім сам. Добре, може, відвідаю ваш зоопарк, як буде час. Діночка вже приїхала з Італії?

— Так, обіцяла вчора бути на рідних теренах, та поки що не подавала звістки. Відпочиває після перельоту.

— Бувай, нехай щастить. Не загуби свою тарілку.

— Дуже тобі дякую, Отто.

— Було б за що!

*****

Вдома Верислав повісив своє надбання на стіні навпроти того місця, де він понад усе любив відпочивати. Колись велика вітальня та маленький вузький кабінет були розділені стіною, але після ремонту із переплануванням стіна зникла і тепер це була одна досить чудернацької форми кімната, яка самому Вериславові та всім гостям і знайомим нагадувала в плані велику винну пляшку.

"Це в тебе всі знайомі такі, вони про щось інше не можуть подумати!" — казала Діна, єдина прекрасна дама в компанії мушкетерів.

"А про що ще можна думати, коли бачиш пляшку?" — досить резонно заперечував Улісс, давній приятель Верислава ще зі шкільних років.

Оскільки в їхньому середовищі Ул вважався найінтелігентнішим хлопцем, то заперечувати було незручно.

Як вже там не було, а повністю зневажаючи дизайнерські зусилля євроремонтників, Верислав обставив цю пляшкоподібну вітальню дуже "ретрово", тобто так, як звик її бачити, ще коли тут жили його батьки. Два мамині килими висіли по стінам у вузькій частині вітальні. Попід ними з кожного боку стояли зручні шкіряні дивани — єдина поступка стилю модерн, тобто куплені вже після ремонту. Перед вікном стояв старий письмовий стіл, ще батьків, на столі, зазвичай захаращеному паперами, крім телефону, розмістилися у важких срібних рамках кілька фотографій батьків, та портрет бабусі з маленьким Вериславчиком на колінах.

Пластикове підвіконня пусте, широке, та неймовірно чисте прикрашав єдиний з виживши, незважаючи на явну недбалість господаря, квіткових вазонів із маминими улюбленими калачиками, витривалішими, мабуть, від пустельних кактусів. Калачики навіть час від часу квітували, героїчно незважаючи на повну нестачу живлення їхнім кореням. Певне, часті вечірки за участю Діночки зіграли тут позитивну роль: жінки, нехай навіть з мушкетерської компанії, не можуть незворушно дивитися, як гинуть квіти.

Диванчик у Пляшковому Горлі, той, що ліворуч од вікна, був улюбленим місцем відпочинку нинішнього господаря кімнати. Над ним, на тлі типового вишнево-строкатого килима з геометричним орнаментом, Верислав розвішував свої бойові трофеї.