Мідне свічадо
Розділ 3-4
Вмившись надворі чистою джерельною водою, брат Наум зайшов до зали і побачив свого супутника за столом наодинці із скромним сніданком. Сер Х’юберт привітно махнув рукою, закликаючи брата Наума приєднатися до трапези.
— То що ти вирішив, брате Науме? — запитав лицар після того, як вони попоїли і готові були їхати хоч навкруги землі. — Ти зі мною чи сам по собі?
— Якщо ви, пане лицарю, їдете до міста, то я з вами.
Сер Х’юберт розсміявся та дружньо поплескав хлопця по плечу.
— Не треба бути пророком, щоб здогадатися, чий світлий образ вплинув на таке твоє рішення, брате Науме! — мовив він. — Та я й сам думаю тільки про неї.
— Про кого?
— Не вдавай з себе дурня, про ту казкову принцесу, звісно!
— Он воно що! А я думав… — жартома зморщив носа брат Наум. — А що ж робити, коли вона обере мене, а не вас, пане?
— То я присягаюся зробити тебе лицарем в той самий час і вбити за зухвалість. Згоден?
— Згоден.
Чоловіки вдарили по руках, закріплюючи дружню угоду рівності.
— То йди вже сідлати коня, якщо вмієш, — сказав сер Х’юберт. — У нас багато справ. Треба дістатися до міста, знайти пристойне помешкання неподалік будинку прекрасної дами та встигнути завоювати її холодне серце, і все це за сьогодні.
— А чом із серцем не можна почекати до завтра? — здивувався брат Наум.
— Просто тому, що я не люблю чекати. Ходімо швидше!
#11242 в Любовні романи
#475 в Любовна фантастика
#5732 в Фентезі
#1405 в Міське фентезі
Відредаговано: 10.07.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
