Мідне свічадо
Розділ 1-1
— Що ти бачив, синку?
— Немов я стою на горі, — несміло відповів учень, а ще… я бачив, наче я став, як ви, вчителю. Це й було майбутнє?
— Ні, сину мій. Ти бачив прагнення свого серця. Й це серце сповнене погорди та марнославства. Пробач, тобі ченцем не бути. Йди до людей, ось і все, що я можу сказати тобі зараз.
— Благаю, Вчителю! Згляньтеся! — Хлопець впав на коліна, не випускаючи долоні старого відлюдника. — Моє серце коло вас! Моє життя — служіння Богу!
— "Моє" і "Я", — похитав головою вчитель. — Саме це весь час від тебе й чуєш. Як зможеш ти молитися та боронити весь світ, коли геть його не любиш і не знаєш? Йди з лісу, поживи мирським життям. Пізнай, можливо, радість, а може, й горе. Навчись Любові. І лише тоді приходь до Бога. Тоді в тебе буде що йому віддати. А як можна відмовитися від того, чого не маєш, та дарувати те, що не належить тобі? Йди з Богом. Благословлю тебе в далеку путь і хай щастить тобі в дорозі, синку.
#11480 в Любовні романи
#487 в Любовна фантастика
#5864 в Фентезі
#1456 в Міське фентезі
Відредаговано: 10.07.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
