Розділ 14 "Бурхлива річка". Сторінка 204

Минули дні виснажливої дороги, перш ніж залишок карет і супутники дісталися похмурих і неприступних стін Колдстоуна. Щойно новина про те, що одна з доньок Гербера зникла разом із їхнім же посланцем, досягла замку, там здійнявся справжній шторм.

Старий лорд Гербер буквально здурів від люті, вимагаючи негайного покарання зрадників і повернення доньки, та навіть сам володар фортеці, суворий лорд Макто, горів гнівом через зухвалу витівку під носом у його людей. Повітря в Колдстоуні було настільки напруженим, здавалося, від однієї іскри спалахне справжня війна.

Проте, незважаючи на скандал, бурю емоцій та погрози, весілля все ж було зіграно. Лорд Макто вирішив не скасовувати союз, а Ліста Гербер продемонструвала таку залізну витримку, холодний розум і гідність, що навіть розлючений володар змушений був визнати її силу. Під дзвін важких північних дзвонів і в кольорах старого дому відбулося весілля, що назавжди зв'язало їхні долі.

Попри всю велич весілля та залізну витримку Лісти, справжнього тепла в їхньому шлюбі так і не з'явилося. Лорд Макто прийняв її як дружину, поважав її розум і гордість, але серце його залишалося холодним і зачиненим. Ліста ж, попри свій дещо колючий характер, з часом зловила себе на тому, що закохується в цього похмурого, мовчазного володаря все глибше й щиріше, ніж очікувала сама.

Вона намагалася стати для нього опорою, розділяти його турботи й розгадувати кожний його погляд, але марно.

Макто майже щоночі сидів біля високого вікна в кабінеті, дивлячись на засніжені поля, і думками повертався зовсім в інше місце. Його пам'ять раз у раз виривала з минулого зовсім іншу картину — рік тому, під час короткої поїздки на південь, він випадково зустрів просту сільську дівчину на ім'я Глінда. Тоді все було інакше: її щирий сміх, прості манери і дивовижна легкість, якої так бракувало в похмурих залах Колдстоуна, засіли в його душі нестерпною занозою.

Лорд Макто ловив себе на тому, що порівнює кожне слово нової дружини з пам'яттю про Глінду, і від цього холод між ним і Лістою ставав лише глибшим, перетворюючи їхній союз на красиву, але порожню тюрму.