Розділ 14 "Бурхлива річка". Сторінка 199

Коли слова посланців стихли, у світлиці на кілька секунд запанувала тиша. Девід і Джо, досі налаштовані на скепсис щодо «провінційних дівчат», у ту ж мить забули свої ранкові жарти. Перед ними сиділи дві надзвичайно красиві молоді жінки: виразні риси обличчя, темне волосся зі світлими локонами та глибокі очі робили їх неймовірно привабливими. Хлопці перезирнулися, і в цьому мовчазному погляді читалося єдине розуміння: обирати лише одну з них просто неможливо, та й лорд Макто навряд чи пробачить їм, якщо вони залишать половину цієї краси в Букрівері.

Девід ледь помітно кашлянув, намагаючись повернути собі дещо зверхній вигляд дипломата, і швидко переглянув свої плани.

— Знаєте... після роздумів ми вирішили, що було б злочином розділяти вас чи брати на себе сміливість обирати лише одну, — промовив Девід, трохи змінивши тон. — Лорд Макто заслуговує на найкращий вибір особисто для себе. Тож ми візьмемо в дорогу обох. Збирайтеся, ми супроводимо до Колдстоуна і Лісту, і Ріфу.

Ліста та Ріфа здивовано перезирнулися — ще кілька хвилин тому вони сумували над вишиванням і мріяли про втечу від сірих стін, а тепер на них чекала подорож до самого Колдстоуна. Їхні очі блиснули несподіваним азартом та вогником.

Ріфа з легким викликом випростувала плечі, а Ліста впевнено кивнула у відповідь посланцям.

— Що ж, якщо сам лорд Макто так прагне нашого товариства, ми не станемо змушувати його чекати надто довго, — мовила Ліста, підводячись із лави. — Дайте нам час до вечора. Ми зберемо все необхідне і будемо готові до виїзду на світанку.