Стара Ріда впевнено вела гостей вузькими кам'яними коридорами замку, доки не зупинилася перед високими різьбленими дверима. Вона не стала стукати — лише коротко штовхнула стулку жезлом, відчиняючи її, і жестом запросила Девіда та Джо увійти всередину, після чого тихо залишила їх на порозі.
Хлопці переступили поріг світлиці, і їхні погляди одразу впали на двох сестер. Ліста та Ріфа сиділи біля високого вікна. У цю хвилину вони були зайняті одна одною: одна з дівчат акуратно заплітала тугу косу з довгого чорного волосся іншої, крізь яке красиво вибивалися контрастні світлі прядки.
Коли двері скрипнули, сестри синхронно повернули голови. Їхні глибокі, виразні сіро-сині очі здивовано й пильно подивилися на незваних незнайомців у дорожньому одязі. В озері їхніх поглядів не було переляку — лише холодна, стримана цікавість до тих, хто так невчасно порушив їхній спокій.
Девід Айс зробив крок уперед і злегка схилив голову в знак поваги, хоча на його обличчі все ще читалася звична впевненість. Джо Хайм тримався трохи позаду, пильно оцінюючи обстановку і самих дівчат.
— Пробачте за вторгнення без попередження, леді Лісто і леді Ріфо, — почав Девід спокійним, чітким голосом. — Мене звати Девід Айс, а це мій супутник — Джо Хайм. Ми прибули до Букрівера з Колдстоуна за прямим дорученням лорда Макто.
Джо злегка кивнув сестрам на знак привітання і продовжив думку товариша, щоб розвіяти будь-які сумніви щодо мети їхнього візиту:
— Наш володар прагне зміцнити союз між нашими землями через шлюбні узи, — додав Джо, дивлячись прямо на сестер їхніми глибокими сіро-синіми очима. — Лорд Макто шукає собі дружину з дому Герберів, і ми тут для того, щоб супроводити одну з вас — або ту, яку оберемо ми за погодженням із вашим батьком, чи ту, на яку вкаже сам лорд — до Колдстоуна. Ми маємо доставити майбутню пані додому в повній безпеці.