Розділ 13 "Зелена кров". Сторінка 183

Тіло Альби нарешті розслабилося уві сні, але розум поринув у вир дивних, тривожних видінь. Їй наснився дивний, ефемерний світ, де реальність перепліталася з давніми легендами, що передавалися в її роду по материнській лінії.

У центрі цього сну стояла дівчина неземної, майже божественної краси, яку Альба нібито знала, але ніколи не бачила раніше. У неї було довге, біле, як свіжий сніг, волосся, що спадало на плечі, та бездоганно біла шкіра, що світилася в тьмяному світлі сновидіння. Незнайомка була одягнена у витончену синю сукню, розшиту складними візерунками у формі блискавки, вишитими тонкою жовтою та білою ниткою — кольори, що нагадували їй про емблему далекого, чужого для неї роду.

Дівчина стояла коло величного звіра — могутньої віверни кольору нічного неба, настільки темної, що вона майже зливалася з сутінками довкола. Звір терся мордою об плече незнайомки, наче прощаючись. А сама дівчина востаннє обіймала людей, що стояли перед нею. У їхніх тремтячих руках вони тримали важку, старовинну корону. Але найжахливішим було те, що з корони безперервно і повільно текла яскраво-червона кров, капаючи на холодний камінь, наповнюючи сон Альби важким відчуттям втрати та неминучої біди, що нависла над королівським домом.

Альба різко розплющила очі, повертаючись із холодного мороку тривожного сну. Сердечко ще шалено калатало в грудях від видіння з кров'ю та віверною, коли тишу покоїв порушив наполегливий стукіт у важкі дубові двері.

Королева накинула на плечі халат, підійшла до дверей і відчинила їх. На порозі стояла Сапхіра — сестра короля Ашаіра. Це була надзвичайно мила дівчина-ровесниця Альби, чиє кремове волосся було бездоганно зібране у складну зачіску, а витончена зелена сукня гарно пасувала до її лагідного обличчя.

— Доброго ранку, Альбо, — з теплою і щирою посмішкою привіталася Сапхіра, намагаючись проскочити всередину.

Не чекаючи запрошення, Альба одразу ж розслабилася і поринула в обійми дівчини, радіючи знайомій і безпечній душі в цьому ворожому палаці. Сапхіра м'яко відповіла на обійми, після чого вони разом пройшли в кімнату і присіли на краю широкого ліжка, готуючись до тихої жіночої розмови.