Розділ 13 "Зелена кров". Сторінка 182

Елеонор мовчки зробила крок уперед і міцно пригорнула до себе подругу, наче намагаючись власним теплом захистити її від усього ворожого світу, що ховався за стінами Мідного Каменя. У цій тісній тиші покоїв не потрібні були зайві слова — вони обидві чудово розуміли всю небезпеку та крихкість цього нового життя під серцем молодої королеви.

— Тобі треба розслабитися, Альбо, — м'яко вимовила Елеонор, відступаючи на крок і лагідно дивлячись у тривожні сірі очі королеви. — Налий собі гарячу ванну, змий із себе весь цей важкий день. А я поки піду до себе, щоб ніхто нічого не запідозрив. Відпочивай.

Коли важкі двері за Елеонор тихо зачинилися, у кімнаті запанувала напівтемрява, розірвана лише м'яким золотавим світлом свічок. У суміжній кімнаті служниці вже встигли наповнити простору мармурову купіль гарячою водою, в яку додали кілька крапель запашної трояндової олії та настою лаванди. Густа біла пара здіймалася до кам'яної стелі, обволікаючи простір затишним туманом.

Альба скинула білу сорочку і повільно занурилася у теплу воду. Спочатку шкіра злегка здригнулася від різниці температур, але вже за мить тіло розслабилося, відпускаючи втому та напругу останніх тижнів. Вона заплющила очі, спершись головою на прохолодний бортик купелі, і слухала, як вода плескається від найдрібніших рухів. У ці хвилини їй здавалося, що весь жорстокий світ із його інтригами, привидами минулого та ненавистю королеви-матері залишився десь дуже далеко — за межами цього теплого оазису. Вона обережно поклала долоню на свій живіт, відчуваючи дивовижний внутрішній спокій і водночас гострий, тремтливий страх перед тим, як зміниться її життя тепер.

Після довгих хвилин у ванні Альба вийшла, загорнувшись у м'який пухнастий халат. Тіло налилося приємною важкістю. Вона підійшла до свого широкого ліжка, розпустила розкішне темно-руде волосся, у якому гарно грали відблиски вогню, і лягла на прохолодні лляні простирадла. Заплющивши очі у темряві спальні, королева нарешті дозволила собі поринути у глибокий, хоч і тривожний сон, тримаючи руку на животі — на захист свого малого й такого небезпечного секрету.