Розділ 13 "Зелена кров". Сторінка 176

Руки Лісти й Ріфи завмерли над вишивкою, а погляди одночасно звернулися до старої жінки. У тихій кімнаті дзвінко пролунав прохальний голос Лісти:

— Рідо, розкажи нам... Розкажи правду про те, як загинула принцеса Селія. У столиці про це говорять по-різному, але ти ж була там, ти бачила все на власні очі.

Ріда Айлет повільно опустила п'яльця на коліна, і її єдине око затуманилося важкими спогадами про минуле. Вона важко зітхнула, збираючись з думками.

— Це сталося, здається, три чи чотири роки тому, — хрипким, тремтячим від давнього болю голосом почала стара жінка. — Принцеса Селія приїхала до Мідного Каменя зі своїм законним чоловіком, лордом Ейлісом Сеуллом, який тоді правив Колдстоуном. То був візит примирення, але він обернувся на криваву бойню. У розпал прийому Ейліс підійшов до молодшого принца і зробив йому, здавалося б, щедрий подарунок — майстерно виготовлене хиже звірине ікло. Але метал був щедро натертий смертоносною отрутою. Хлопчик помер у страшних муках майже миттєво, прямо на очах у шокованого двору.

Ріда здригнулася, наче знову переживаючи той жах, і стиснула край свого темного вбрання.

— Повітря наповнилося криками, — продовжила вона шепотом. — Королева Лілія втратила розум від горя і люті через смерть дитини. Не гаючи ні секунди, вона схопила важкий арбалет зі стіни. Перший же болт пронизав груди Ейліса Сеулла, а другий наздогнав саму Селію, яка намагалася зупинити кровопролиття. Вони обоє впали на холодний мармур тронної зали в калюжах крові, а Лілія стояла над ними з порожнім поглядом і дихала, як розлючений звір.

Ріфа та Ліста перезирнулися, а на їхніх обличчях відобразився глибокий шок і непідробне обурення.

— Але ж це... це так несправедливо! — обурено вигукнула Ріфа, стискаючи голку в кулаці. — Селія ж не робила нічого поганого! За що ж її вбили!?