Розділ 13 "Зелена кров". Сторінка 170

Поки лорд Гербер чекав на відповідь короля, королева-мати Лілія сиділа на своєму місці, а всередині неї спалахувало давнє полум'я чистої, невгасимої ненависті. Вона з ненавистю оглядала кремезну постать Гербера, у своїх похмурих мріях уже давно перетворюючи весь його рід на попіл. Але ще болючішими за політичну ворожнечу були примари минулого. У пам'яті раптово сплив той жахливий день, коли її чоловік, покійний король, помираючи на ложі страждань, з останніх сил стиснув її руку і хрипко прошепотів не її ім'я — він назвав її Шанеллою.

Шанелла. Його перша дружина, чиє життя обірвалося від отрути, підсипаної її ж власною служницею Аннетою Трівент — злочин, але він був випадковим, Аннета лише допустила помилку при догляді. І тепер, дивлячись у холодні сірі очі лорда Гербера, Лілія раптом з жахом побачила в них тінь самої Шанелли. Вона швидко пригадала ту єдину і востаннє бачену зустріч із першою королевою — на пишному святкуванні п'ятнадцятого дня народження принцеси Селії Сефтті. Селія була єдиною донькою Шанелли та короля Макто Першого... на щастя для Лілії, дівчина вже теж давно була мертва, похована під холодним камінням королівської крипти, проте її привид і досі отруював кожен подих гордої королеви-матері.

Думки Лілії перетворилися на отруйний вихор, коли її погляд на секунду впав на дзеркальну гладь срібної посудини біля трону. Ще гірше було те, що всередині цієї павутини жила Альба — нинішня невістка Лілії, яка доводилася рідною донькою тій самій покійній Селії. Ба більше, Альба настільки неймовірно вдалася в бабусю Шанеллу, що кожний її рух, погляд чи поворот голови завдавали Лілії фантомного болю, нагадуючи про минулу поразку. Дивитися на неї щодня було все одно що носити в грудях розпечене вугілля.

Цей гарячковий потік спогадів різко обірвав голос Ашаіра. Король злегка нахилився вперед, вирішивши порадитися з матір'ю щодо прибулого гостя.

— Пораду матері завжди варто цінувати, — тихо мовив Ашаір, дивлячись на Лілію крізь примружені повіки. — Лорд Гербер пропонує щедрі дари та зерно зі своїх земель. Як ти вважаєш, чи варто нам приймати цю допомогу від його дому, чи це лише чергова спроба купити нашу прихильність?