Мідна Королева
Розділ 13 "Зелена кров". Сторінка 167
Дівчата залишили затишну тишу покоїв і вийшли у напівтемний коридор, де відлуння їхніх кроків губилося під високими кам'яними склепіннями. Вони неквапливо спустилися широкими мармуровими сходами на перший поверх і попрямували до серця палацу — величної тронної зали.
Тут панувала напружена, майже осяжна атмосфера влади. На білому троні, густо обвитому різьбленими дубовими гілками, сидів король Ашаір Сефтті — чоловік Альби, чиє холодне мовчання приховувало не менше таємниць, ніж її власні думки. По обибіч трону застигли витончені фігурки золотих левів, що гордо символізували дім Вудкос.
Саме з цього роду походила королева-мати Лілія, яка в цей момент сиділа поруч, розмірено обмахуючись елегантним чорним віялом. Її розкішне каштанове волосся було заплетене у високу, важку зачіску, що додавала її поставі ще більшої владності. Пронизливі зелені очі Лілії дивилися на придворних з ледь помітною стриманою зверхністю; вони різко контрастували з важкими зеленими прапорами роду Сефтті, що звисали зі стін. Сама королева-мати була одягнена в розкішну жовту сукню, яка яскравою плямою виділялася на тлі похмурої величі залу.
Альба на секунду зустрілася поглядом зі свекрухою, відчуваючи знайомий укол напруги, проте не зупинилася. Елеонор ніби відчула стан подруги і ледь помітно стиснула її руку, ведучи далі до високих дверей, що вели у спасительну прохолоду королівських садів.
#1409 в Фентезі
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
