Мідна Королева
Розділ 13 "Зелена кров". Сторінка 165
Того вечора у вежі Мідного Каменя панувала тиша, порушувана лише потріскуванням свічок у важких бронзових свічниках. Столиця за стінами палацу жила своїм звичним, гучним життям, але тут, у покоях королеви Альби Сеулл, час наче зупинився. Вона сиділа біля високого стрілчастого вікна, не зводячи очей з темряви двору. На ній була розкішна смарагдово-зелена сукня з важкого оксамиту, що щільно облягала стан і спадала до підлоги глибокими хвилями. Її розкішне, руде волосся було зібране у високу, бездоганну зачіску, де кожне пасмо лежало на своєму місці, а холодну стриманість сірих очей підкреслювало витончене срібне намисто, що холодно блищало на тонкій шиї.
Альба була молодою правителькою, чиї плечі занадто рано обтяжив важкий тягар корони, але під тендітною зовнішністю ховався гострий розум і залізна воля. Зараз її думки блукали далеко за межами цієї кімнати. Перед очима, наче на кіноплівці, проносився той самий лицарський турнір — грандіозне видовище, що відбулося рівно рік тому на честь їхнього весілля. Тоді повітря здавалося наелектризованим від вигуків натовпу, дзенькоту сталі та яскравих кольорів королівських стягів. Проте за блиском святкових лицарських боїв і фальшивими посмішками придворних вельмож ховалося дещо інше — передчуття бурі, яка з роками лише набирала обертів, перетворюючи її казкове весілля на початок великої політичної гри.
#1409 в Фентезі
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
