Здавалося, криваві бурі вщухли, і над континентом Істес запанував омріяний мир. Король Ашаір підтримував видимість стабільності, а всі політичні гострі кути нібито були згладжені договорами. Проте справжнє обличчя влади найяскравіше проявлялося за зачиненими дверима королівських покоїв, куди не проникали сторонні погляди.
Королева Альба носила важку корону й сиділа поруч із правителем, але її життя у столиці перетворилося на щоденне катування. Ашаір разом зі своєю матір'ю, владною і нещадною Лілією Вудкос, вели проти неї невидиму, але жорстоку психологічну війну.
Кожен спільний обід чи державна рада оберталися для Альби випробуванням на витривалість. Мати й син об'єдналися у своєму прагненні зламати горду жінку, методично й цинічно б'ючи по найболючішому — по її родині. Вони раз у раз знущалися з Альби, навмисно згадуючи та брудно обзиваючи її брата, висміюючи його походження, ім'я та минулі поразки.