Свята та криваві бурі залишилися позаду, поступившись місцем холодній політиці та перемовинам. Після весілля королеви Альби континент отямлювався від потрясінь, проте нависло головне питання — доля неспокійної Півночі.
Макто, лідер північних земель, прибув до столичних палат не з мечем, а з договором. Його мета була чіткою та безкомпромісною: повна незалежність Півночі від південної корони. Він прагнув вирвати свій народ з-під чиєїсь опіки, забезпечивши вільне майбутнє суворим землям.
Проте за столом переговорів на нього чекав молодий, але вже загартований владою Ашаір. Новий спадкоємець трону тримав у руках нитки імперії та не збирався розривати її на шматки. Оцінивши ситуацію і зваживши ризики нової війни, Ашаір чітко дав зрозуміти: про жоден вихід Півночі зі складу держави не може бути й мови.
Замість омріяної незалежності правитель Півдня запропонував компроміс, який неможливо було відхилити без оголошення різанини. Ашаір підписав договір про міцний мир між Північчю та Півднем, проте наділив Макто лише статусом і правом мирного володарювання у статусі лорда Колдстоуну.
Корона залишилася цілою, Північ була змушена скоритися південній владі, а великі плани Макто розбилися про прагматичний і непоступливий характер молодого короля.