Розділ 11 "Синій на жовтому". Сторінка 160

Королева Лілія сиділа на головній трибуні, застигнувши в абсолютному шоці, її пальці до білизни стискали золоті підлокітники крісла, а розгублений погляд бігав від пораненого десниці до зухвалого чужинця. Тим часом король Ашаір, швидко оговтавшись від несподіванки й прагнучи зберегти обличчя перед знаттю, піднявся і гучним, владним голосом оголосив Джо переможцем цього поєдинку, наказавши розпорядникам продовжувати турнір далі.

Джо кинув теплий, але стриманий погляд на шоковану Елеонор і тихо промовив:

— Ми обов'язково поговоримо пізніше, сестро.

Розвернувши коня, він під схвальний гул натовпу впевнено виїхав з арени, залишаючи позад себе розгублених аристократів.

Глашатаї знову вдарили в мідні труби, закликаючи наступних учасників. На піщане поле вийшов один із найвпливовіших і найжорстокіших васалів дому Вудкосів — кремезний лицар у золотисто-багряних латах, який самовпевнено розмахував важкою бойовою сокирою.

Але перш ніж він встиг повністю зайняти позицію, важкі ворота арени знову відчинилися. Пролунав гучний дзенькіт підків, і на поле виїхав високий, широкий у плечах воїн у пошарпаних, але надійних дорожніх обладунках. Його обличчя було вкрите засмагою та пилом довгастої дороги, а погляд випромінював холодну рішучість.

Глашатай із подивом розгорнув сувій і гучно виголосив на всю залу:

— Представник дому Сеулл... Макто Сеулл!

Макто зупинився посеред арени, перевів подих після довгих мандрів і, піднявши меч до трибун, де сиділа його сестра, твердо й безстрашно проголосив:

— Я битимуся за законну королеву Альбу Сеулл!

У ту ж мить трибуни вибухнули від подиху й шепотів, а поєдинок між північним ватажком і васалом Вудкосів розпочався з дикого дзенькоту металу.