Почувши це ім'я, Елеонор на мить здивовано кліпнула очима, а потім спантеличено й ледь награно заплескала в долоні, привертаючи до себе увагу кількох сусідніх лордів. Альба ж сиділа абсолютно спокійно, лише злегка повернула голову і перевела погляд на подругу, у її погляді читалася суміш зацікавленості та тихого лукавства — такого захисника вони точно не очікували побачити на цій арені.
Глашатай махнув прапором, і поєдинок почався.
З перших же секунд стало зрозуміло, що досвід і витримка старого десниці грають йому на руку. Баста Сефтті рухався з дивовижною для його років легкістю, завдаючи чітких, вивірених ударів. Його меч дзвінко бився об лати таємничого лицаря у світло-синьому плащі, відбиваючи кожну його атаку. Шалений натиск суперника розбивався об залізну дисципліну Басти, і вже за хвилину старий десниця змусив супротивника відступити до краю арени, повністю володіючи ініціативою в бою.
Натовп на трибунах загудів, заворожено спостерігаючи за тим, як досвідчений десниця тисне на суперника. Баста Сефтті, попри свій вік, демонстрував майстерність справжнього чоловіка: кожен його рух мечем був виваженим, а залізна стійкість не залишала таємничому лицарю у світло-синьому плащі жодного простору для маневру.
Проте лицар у темному шоломі не збирався здаватися без бою. Зрозумівши, що силою переламати десницю не вдасться, він різко змінив тактику. Відбивши черговий потужний удар, він несподівано пригнувся, ухилившись від випадкового випаду, і блискавично здійснив підсічку під ноги старого десниці.
Баста на мить втратив рівновагу, змушений зробити крок назад, чим одразу скористався суперник. Швидким, хоч і дещо награним ударом у щит, лицар у синьому плащі відкинув Басту на кілька кроків назад, зриваючи гучні оплески частини натовпу та змушуючи обидвох бійців на секунду зупинитися, важко дихаючи під важкими латами й готуючись до вирішального зіткнення.