Розділ 11 "Синій на жовтому". Сторінка 157

Парен не став зволікати. Побачивши, що суперник уже не здатний чинити опір, він одним потужним ударом меча потрощив його щит і приставив вістря до горла переможеного. Натовп завмер, очікуючи наказу короля чи розпорядників, але королева Лілія лише байдуже махнула рукою, дозволяючи завершити бій. Парен остаточно добив лицаря Трівента, змусивши того остаточно визнати поразку, після чого охоронці під руки вивели знесиленого й приниженого бійця з арени під свист і гудіння натовпу.

Глашатаї знову вдарили в мідні труби, нагнітаючи напругу перед наступним поєдинком.

У цей момент із лав знаті піднявся старий десниця. Сір Баста Сефтті впевненим, чеканним кроком вийшов на пісок арени. Сонце блиснуло на його міцних сталевих обладунках, а насичено-зелений плащ його дому гордо майнув на вітрі. Він зупинився посеред поля, підняв меч у витонченому салюті й голосно проголосив на всю залу:

— Я виходжу на цей бій за право і честь королеви Альби Сеулл!

Альба на трибунах злегка підняла підборіддя, її крижано-сірі очі спалахнули гордістю, а Елеонор тихо й підбадьорливо всміхнулася, дивлячись на старого десницю.

Але тиша на арені тривала недовго. Із протилежного боку важкими, розміреними кроками на поле вийшов новий учасник. Його обличчя повністю приховував темний, закритий шолом із вузькою прорізкою для очей, а поверх важких лат спадав яскравий світло-синій плащ. Загадковий лицар зупинився навпроти Басти Сефтті, підняв вістря свого меча і холодним, гучним голосом оголосив:

— А я битимусь за честь леді Елеонор із дому Хайм!