— Доброго ранку, Елеонор, — спокійно промовила Альба, стримуючи відлуння тривожного нічного сну й зосереджуючись на дні, що настав.
Елеонор із розумінням кивнула, не ставлячи зайвих запитань, і допомогла подрузі зібратися. Вони обрали вбрання, що чітко демонструвало її характер і північне походження: розкішну сукню глибокого темно-зеленого кольору, що ідеально пасувала до її погляду, а поверх неї — щільну, благородну синю накидку з міцної тканини, яка захищала від ранкової прохолоди й додавала образу суворої величі.
Потім Елеонор узяла гребінь і вправними рухами швидко та акуратно заплела розкішне руде волосся Альби у складну косу, вплітаючи туди тонкі металеві нитки, що робило її схожою на справжню північну воїтельку на троні.
Коли все було готове, вони впевненим кроком вийшли з покоїв. Щойно дівчата наблизилися до внутрішнього двору, їх зустрів оглушливий гул мідних труб, вигуки натовпу та дзенькіт зброї — великий королівський турнір офіційно розпочинався, збираючи на кривавій арені всю знать королівства.