Тим часом у нижніх кварталах столиці, де галасували ремісничі лавки та збиралися найманці, свій візит до зброяра робив старий десниця. Баста Сефтті, чия мудрість і досвід робили його небезпечнішим за будь-якого молодого лицаря, теж вирішив підготуватися до майбутнього турніру. Він підібрав для себе міцні, перевірені часом сталеві обладунки, а поверх них накинув важкий, насичено-зелений плащ із вишитим пурпурним гербом його славетного дому. Навіть у свої роки він виглядав грізно і був готовий довести, що сталь Сефтті все ще здатна диктувати правила у цьому королівстві.
У королівському крилі замку панувала зовсім інша метушня. Король Ашаір рішуче готувався до турніру, який мав затвердити його абсолютну владу та продемонструвати всій знаті його велич. Окрім виснажливих тренувань із мечем та примірки блискучих лицарських обладунків, він особисто контролював організаційні питання.
Ашаір викликав до себе розпорядників і віддавав накази замовити найкращі, найекзотичніші фрукти з південних провінцій — солодкі інжири, соковиті гранати та виноград, — щоб під час перерв між двобоями він та його наближені могли насолоджуватися розкошшю, поки інші битимуться на арені. Усе мало бути ідеальним для тріумфу нового монарха.