Розділ 11 "Синій на жовтому". Сторінка 137

Тронна зала Мідного Каменю перетворилася на справжнє серце королівства. Ашаір урочисто увійшов під гучні звуки мідних сурм, упевненою ходою перетнув залу й важко опустився на білий трон, що тепер сяяв у променях ранкового сонця. Почалася церемонія коронації. Цілу годину тривали священні обряди, під час яких на голову новоспеченого правителя поклали важку золоту корону. Він сидів із виразом абсолютного тріумфу на обличчі, відчуваючи себе володарем усього, на що падав його погляд.

Щойно гучні оплески стихли, важкі дубові двері відчинилися, і в залу почала прибувати велична процесія. Гості з найдавніших і найвпливовіших домів королівства — у розкішному оксамиті, хутрі та дорогоцінностях — заповнювали простір, схиляючи голови перед новим королем.

Королева Лілія урочисто увійшла слідом за аристократами. Вона зупинилася праворуч від сина, випромінюючи крижану велич у своїй жовтій сукні та зеленій накидці. З іншого боку від трону стояла принцеса Сапхіра. Вона виглядала приголомшливо: її розкішна зелена сукня, вишита витонченими білими нитками, спадала до самої підлоги, а довгі, широкі рукава торкалися каменю. На шиї дівчини на срібному ланцюжку виблискувала та сама монета, яку подарувала їй Альба, стаючи її таємним символом вірності й свободи.

Тим часом Елеонор зайняла своє місце серед натовпу запрошених гостей, намагаючись триматися ближче до бічних колон. На ній була чудова блакитна сукня з білими рукавами та високим коміром, що додавало її образу суворої елегантності. Її звичне розпущене волосся сьогодні було ідеально заплетене в довгу косу, яка короною обвивала голову, привертаючи захоплені погляди кількох лордів.

Зал завмер у напруженому очікуванні. Усі знали, що найголовніша подія цього дня ще попереду — поява нареченої, яка мала вирішити все.