Розділ 11 "Синій на жовтому". Сторінка 136

Настав день, який мав змінити долю всього королівства. Перші промені сонця ще ледь торкалися обрію, коли стрілки годинника завмерли на позначці «чотири ранку». Альба прокинулася миттєво, без жодного натяку на сонливість. День обіцяв бути рідкісно теплим, але повітря в покоях усе одно здавалося наелектризованим від напруги.

Не встигла вона повністю отямитися, як двері розчинилися і в кімнату рішуче зайшла Елеонор. У її очах читалася залізна рішучість.

— Часу немає, леді Альбо Сеулл, — скомандувала вона з усмішкою. — Сьогодні ти маєш виглядати так, щоб від однієї твоєї появи у залі в аристократів повідпадали щелепи.

Усе відбувалося швидко і чітко за планом. Елеонор влаштувала справжній ритуал: вона дбайливо обтерла Альбу найароматнішими маслами й есенціями, натерла шкіру до шовкового блиску, а потім майстерно підкрутила довге пасмо за пасмом, створивши розкішні, хвилясті локони, які спадали на плечі.

Нарешті настав час головного вбрання. Вони обережно одягли на Альбу ту саму нічну сукню зі срібним мереживом та знімними рукавами. Тканина ідеально облягла фігуру, переливаючись на ранковому світлі мільйонами крижаних зірок. Завершальним штрихом стали подаровані Рідою Айлет смарагдові сережки покійної бабусі Шанелли. Коли Альба подивилася у дзеркало, звідти на неї дивилася не покірна бранка, а справжня володарка півночі — горда, незламна і прекрасна.

Тим часом у королівському крилі замку панувала своя, сповнена пишноти метушня.

Королева Лілія стояла перед високим дзеркалом у повній готовності. Вона обрала для цього дня розкішну жовту сукню, що символізувала могутність дому Вудкос, доповнивши її глибокою зеленою накидкою кольору дому Сефтті. Її каштанове волосся було укладене у неймовірно складну, високу зачіску, яка додавала їй царственої суворості, а на шиї масивно виблискував важкий золотий кулон у формі переплетеного дубового листя — знак непорушної влади.

У сусідніх покоях збирався головний винуватець свята. Принц Ашаір сьогодні переживав особливий день: на нього чекало не просто весілля, а й довгоочікувана коронація. Він ретельно підбирав свій парадний костюм, об’єднавши всі три обрані кольори — розкішний пурпур, насичену зелень та яскраве золото з жовтими акцентами. Поглянувши на себе у дзеркало, він задоволено посміхнувся, відчуваючи себе володарем світу.

Усе було готове. Мідний Камінь завмер в очікуванні церемонії, яка мала або навіки об’єднати ці землі під владою Вудкосів, або стати початком їхнього кривавого падіння.