Розділ 10 "Північна Діва". Сторінка 132

Альба швидко зняла важку синю сукню, залишившись у легкій білій нічній сорочці, щоб не заважати процесу примірки та шиття. Дівчата знову взялися за роботу з новою енергією та натхненням. Напруга після зустрічі з королевою повністю розчинилася в клопіткій праці, і час у покоях потік зовсім інакше.

На створення цього шедевра пішов увесь день. Вони різали тканину, підганяли складки, пришивали срібні візерунки та змінні рукава, які так вдало вигадала принцеса. Коли останні промені сонця сховалися за горизонтом, а за вікнами замку запалилися перші факели, робота була завершена. Перед ними лежала неймовірна, велична сукня, що сяяла в напівмраці кімнати, наче зоряне небо.

Альба підійшла до скрині, дістала звідти кілька дзвінких монет і з теплою усмішкою простягнула їх Сапхірі.

— Це тобі, Сапхіро, — лагідно сказала Альба. — За твою допомогу, за золоті руки і за те, що ти була з нами. Купи собі найкращу тканину і поший розкішну сукню на це весілля. Ти заслуговуєш бути на ньому не просто принцесою, а справжньою королевою цього вечора.

Сапхіра здивовано кліпнула очима, дивлячись на срібло в руках, а потім щиро й тепло обійняла Альбу. Опісля Альба повернулася до Елеонор і вклала в її долоню три срібні монети, дякуючи за вірність і невтомну підтримку. Елеонор лише самовпевнено підмигнула, ховаючи монети:

— О, з цим скарбом ми покажемо місцевим купцям, що таке справжній північний стиль!

Тим часом за сотні кілометрів від Мідного Каменю розгорталася зовсім інша драма. У прохолодних сутінках густих лісів і скелястих передгір'їв загін Макто впевнено прокладав собі шлях.

Брат Альби разом зі своїми вірними друзями — Девідом, Семом, Джо та іншими бійцями — рухався назустріч столиці. Вони майстерно обминали королівські застави, патрулі та небезпечні болота, використовуючи кожну стежку, яку знав лише той, хто виріс серед суворих північних земель. Їхній темп був безжальним, а мета — чіткою. Вони йшли не просто як гості чи мандрівники; вони йшли як буря, що неухильно наближалася до стін Мідного Каменю, готуючи сюрприз, на який королева Лілія зовсім не очікувала.