Розділ 10 "Північна Діва". Сторінка 130

— ...делегат від Східних Земель, лорд Кеін з дому Фтол; представники торгової гільдії Мідного Каменю; делегація від торгових шляхів Сходу... — голос Альби звучав чітко, спокійно й розмірено, розливаючись по просторій сонячній залі, немов спокійна течія глибокої річки.

Вона читала імена без жодної емоції, але кожен звук її голосу був нагадуванням для Лілії, що зламати цю дівчину не так просто, як хотілося б королеві. Ашаір стояв осторонь, нервово поправляючи комір свого камзолу, відчуваючи, як присутність Альби затьмарює навіть його власну значущість у цьому залі.

Коли Альба дійшла до середини другого аркуша, її погляд випадково впав на одну з приміток, написаних на полях дрібним, розгонистим почерком королівського радника. Там чітко значилося окреме розміщення для представників північних магістратів та кількох родин, які теоретично могли б підтримати її рід, якби наважилися на відкритий крок. Лілія навмисно відсунула їх на найдальші місця, біля самих дверей для прислуги, показуючи їхнє «справжнє» місце у новому порядку королівства.

Альба на мікросекунду зупинилася, її пальці ледь міцніше стиснули край пергаменту. Проте на її губах знову з’явилася та сама тонка, ледь помітна усмішка. Вона не стала влаштовувати скандал через це приниження. Замість цього вона підняла очі на Лілію, яка уважно спостерігала за кожною її мікрореакцією, і продовжила читати далі, виділяючи кожне слово з такою витонченою іронією, що здавалося, ніби вона зачитує не списки гостей, а вирок усім присутнім.