Напругу в сонячній залі здавалося можна було різати ножем. Радники затамували подих, а Ашаір розгублено переводив погляд з матері на наречену, не розуміючи, як ситуація вийшла з-під їхнього контролю.
Альба витримала паузу, дозволяючи тиші в залі стати майже нестерпною, а потім прямо подивилася у зелені очі королеви.
— Ви викликали мене сюди не для того, щоб показати черговий список гостей, Ваша Величносте, — спокійно, але різко кинула Альба. — Тож годі ховатися за паперами. Чому ви насправді наказали мені з’явитися тут?
Лілія Вудкос повільно відкинулася на спинку масивного стільця. На її обличчі не здригнувся жоден м'яз, проте погляд став гострим, як лезо кинджала. Вона не очікувала настільки відкритого виклику від дівчини, яку вважала зламаною ще до початку гри.
Королева повільно склала руки на столі, схилившись уперед, і її холодний, впевнений голос заповнив кожен куточок просторої зали.
— Ти маєш рацію, дівчино, — тихо почала Лілія, і в її тоні чітко чулася загроза. — Я викликала тебе сюди не заради черні чи порожніх формальностей. Я хотіла подивитися тобі в очі й нагадати одну просту річ, про яку ти, здається, почала забувати під захистом своїх нових лялькових суконь. Мідний Камінь — це не твоя затишна північна нірка, де кожен робить те, що забажає.
Лілія підвелася з місця, нависаючи над столом, і зробила кілька повільних кроків навколо пергаментів.
— Твоє весілля з Ашаіром — це не просто свято чи поєднання двох сердець, як це малюють у ваших дурних піснях, — продовжувала королева, чекаючи кожним словом. — Це ланцюг, яким я міцно прикую Північ до своєї влади. Твій брат і далі може переховуватися у своїх снігах і тішити себе ілюзіями незалежності, але коли ти одягнеш корону тут, у цьому замку, ти станеш запорукою їхнього мовчання. Якщо ти спробуєш грати у бунтівницю хоча б на крок довше, ніж дозволяю я...
Королева різко зупинилася зовсім близько до Альби, дивлячись просто на неї згори вниз, хоча дівчина й була трохи вищою.
— ...я зроблю так, що від твого улюбленого брату і вашого пихатого дому не залишиться навіть спогаду в історії. А тепер сідай і дивись у списки, бо це єдине місце, де ти поки що маєш право голосу.