Розділ 10 "Північна Діва". Сторінка 111

Лорд Гельмут, старий і кремезний чоловік із сивою бородою, що акуратно спадала на груди, впевнено крокував кам’яною підлогою тронної зали. За ним двоє міцних слуг ледь тягли важку дубову скриню, оковану міддю, яка глухо стукала при кожному кроці. Позаду них вишикувалися решта купців та васалів, приносячи із собою запах солоного морського вітру і дорогих східних прянощів.

Гельмут зупинився за кілька кроків від спотвореного гілками трона, глибоко вклонився королеві Лілії та кивнув Ашаіру. Його погляд на мить затримався на фігурі молодого принца, який сидів із незмінною байдужою зневагою на обличчі.

— Ваша Величносте, — пролунав хрипкий, але дзвінкий голос старого лорда, що відлунням рознісся по високих склепіннях зали. — Дім Золотої Гілки вітає Мідний Камінь. Ми прибули зі східних портів, аби засвідчити свою вірність і привезти дари, гідні нового розквіту цього королівства.

Ашаір ледь помітно кивнув, навіть не збираючись підводитися. Його зелені очі холодно вивчали скриню, немов він оцінював не стільки подарунки, скільки те, наскільки глибокими є кишені східних торговців.

— Говоріть швидше, лорде Гельмуте, — мовив Ашаір низьким, нудьгуючим голосом. — Мідний Камінь зараз зайнятий важливішими справами, ніж просто вислуховуванням красивих слів. Що у тій скрині?

Лорд Гельмут не знітився від зухвалості молодого правителя. На його обличчі з’явилася хитра, досвідчена усмішка. Він знаком наказав слугам відчинити кришку скрині. Коли важкі защіпки клацнули і дерево піднялося, залою пронісся здивований подих придворних.

Там, сховані під тонкими шарами оксамиту, лежали рулони найтоншого золотистого й смарагдового шовку, що сяяв під променями ранкового світла, а також рідкісні амулети та блискучі прикраси зі східних самоцвітів. Але найбільше увагу привертав дивний, складений у кілька разів сувій з дорогого папірусу, підписаний особистими печатями найвпливовіших сімей сходу.

Альба мовчки спостерігала за цим із кутка зали, відчуваючи, як стискаються її пальці в кулаки. Навіть серед блиску золота і шовку вона бачила лише одне — ці люди продавали свою душу короні, яка збудувала свій трон на кістках її родини.