Розділ 10 "Північна Діва". Сторінка 109

Важкі двері тронної зали відчинилися з глухим скрипом, впускаючи всередину холодний ранковий протяг і перших прохачів. Селяни та збіднілі васали заходили несміливо, опускаючи погляди на кам’яну підлогу і намагаючись не дивитися на потворні дерев’яні гілки, що оплели колишній мармуровий трон.

Ашаір нудьгуюче підпер рукою підборіддя, спостерігаючи за цією жалюгідною процесією. Його молодша сестра Сапхіра стояла, перебираючи краї своєї салатної сукні з чорною накидкою. Кожна нова скарга про неурожай, податки чи свавілля розбійників здавалася йому порожнім звуком. Королева Лілія мовчала, лише зрідка кидаючи гострі, оцінюючі погляди на сина, перевіряючи, чи вистачить у нього жорстокості тримати королівство в залізних лещатах.

Тим часом на другому поверсі, біля аркового вікна, Альба спостерігала, як перші вантажники на причалах починають розвантажувати прибулі зі сходу кораблі. Жовта сукня з зеленими деталями чудово сиділа на її фігурі, а акуратно заплетена коса додавала образу суворої елегантності. Елеонор стояла поруч, схрестивши руки на грудях.

— Подивись на них, Альбо, — тихо мовила Елеонор, кивнувши у бік подвір'я, де метушилися люди делегації. — Вони привезли шовк і прянощі, наче світ не палає. Думаєш, старий Гельмут привіз щось цікавіше за чергову порцію золота для королеви?

Альба ледь помітно посміхнулася кутиками губ, відчуваючи, як у грудях замість звичного розпачу прокидається крижана холодність.

— Мені байдуже, що вони привезли, Елеонор, — спокійно відповіла вона, дивлячись на те, як корабельні канати туго натягуються біля причалу. — Нехай привозять хоч гори золота. Це не врятує їх від того, що цей замок уже прогнив зсередини. І якщо вони думають, що я буду покірною лялькою на їхньому святі життя — вони дуже помиляються.

Вона різко відвернулася від вікна, змусивши шовкову спідницю зашелестіти. Настав час показати їм усім, що кров дому Сеулл ще не вистигла повністю.