Розділ 10 "Північна Діва". Сторінка 108

Альба відвела погляд від вікна й різко розвернулася до шафи, приймаючи мовчазне рішення, яке мало здивувати навіть її саму.

— Допоможи мені одягнутися, Елеонор, — мовила вона твердим голосом, у якому вгадувався новий виклик. — Якщо вони хочуть бачити тут свій Тріфорест і нові порядки, я покажу їм, що теж вмію грати за їхніми правилами.

Елеонор здивовано підняла брови, але перечити не стала. Разом вони дістали з глибини скрині розкішну жовту шовкову сукню з глибокими зеленими деталями — вбрання, яке колись належало до придворних кольорів Вудкосів, але чудово пасувало до темного рудого волосся Альби. Елеонор ретельно допомогла зашнурувати корсет, а потім майстерно заплела довгі локони дівчини в складну, акуратну косу, вплітаючи туди тонкі зелені стрічки.

Коли все було готово, подруги вийшли з покоїв у просторий коридор другого поверху. Напівтемні прольоти замку гули від ранкової метушні слуг, але дівчата попрямували прямо до широкого аркового вікна, що виходило на східний бік.

Припавши до прохолодного скла, Альба та Елеонор затамували подих. Далеко на обрії, перетинаючи блакитну гладь річки й наближаючись до королівських причалів, повільно пливли величні торгові кораблі делегації з дому Золотої Гілки. Їхні білі вітрила натхненно майорили на вітрі, приносячи із собою подих іншого світу.

Тим часом у тронній залі панувала зовсім інша атмосфера. Спотворений гілками трон знову став центром уваги.

Ашаір Сефтті впевнено сидів на своєму місці, закинувши ногу на ногу, а поряд нього, на дещо нижчому, але не менш розкішному стільці, влаштувалася королева Лілія. На ній була бездоганна сукня, а її зелені очі холодно й розважливо дивилися на величезні дубові двері зали. Вони чекали — не лише на прибуття східних гостей із цінними дарами, а й на чергу звичайних селян та дрібних васалів, які з самого ранку юрмилися внизу, випрошуючи милості, вирішення земельних спорів чи захисту від лісових розбійників.

Ашаір знущально покрутив на пальці срібний перстень, чекаючи, коли двері нарешті відчиняться, щоб показати всім, хто тепер справжній господар цього замку.