Мідна Королева
Розділ 10 "Північна Діва". Сторінка 101
Альба припала до теплих, шорстких рук старої жінки, дозволяючи собі хоча б на мить скинути крижану маску гордості. Плечі дівчини тремтіли від стримуваних ридань.
— Мені так боляче, Рідо, — прошепотіла вона, задихаючись від гірких сліз. — Я заручена з Ашаіром. Його мати знищила все, що я любила, а тепер він сам володарює тут. Весілля ще не зігране, але я вже відчуваю зашморг на своїй шиї. Невже ніхто не зупинить це божевілля? Може, знайдеться хтось інший... може, інша жінка займе цей трон і звільнить мене від прокляття стати дружиною вбивці мого роду?
Стара Ріда суворо, але з безмежним співчуттям похитала головою. Вона ніжно погладила темне руде волосся дівчини, заправляючи пасмо за вухо.
— Не говори так, дитя моє, — хрипким, але твердим голосом відповіла стара жінка, дивлячись на Альбу своїм єдиним здоровим оком. — Трон Мідного Каменю не належить тим диким лісовикам, що зараз розсілися у залі. Він просто чекає. Чекає на справжню королеву, яка підніметься з попелу і зробить із цієї знівеченої столиці справжню цукерку, а не похмурий лісовий бурелом, яким вони намагаються його задушити.
Ріда міцніше стисла тонкі пальці Альби, намагаючись передати їй хоч краплину своєї віри.
— Твоя мати мала б пишатися тим, як ти тримаєшся. Тільки не смій здаватися раніше часу. Навіть у найгустішій темряві мідь блищить яскравіше за будь-яке золото.
#1411 в Фентезі
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
