Мідна Королева
Розділ 10 "Північна Діва". Сторінка 97
— Ти знаєш, який сьогодні день? Минуло майже шістнадцять років від того клятого весілля королеви Лілії з моїм дідом, королем Макто Сефтті. Матуся завжди казала, що саме тоді почалися всі наші біди. Всі нещастя, що стікаються у Мідний Камінь, беруть свій початок у тій вінчальній залі. Мені п'ятнадцять, і я вже ношу траур по цілому світу.
Альба підійшла до масивної дубової шафи. Відчинивши стулки, вона дістала важкий пакунок і розгорнула тонку тканину. На світло випала розкішна чорна сукня, розшита яскравою золотою ниткою. На ній ретельно вимальовувалися гербові символи дому Вудкос — рідного дому королеви Лілії: могутнє дубове листя та грізні голови левів. Попри те, що її власний рід Сеулл мав зовсім інший символ і горів ненавистю до вбивці батьків, Альба чомусь цінувала цей вибір королеви, надягаючи його як мовчазний знак поваги чи, може, хитрої гри.
— Допоможи мені, — попросила вона, простягаючи сукню подрузі. Її голос здригнувся. — Вона важка, як і пам’ять, яку я мушу носити.
Елеонор обережно взяла важкий шовк. Помагаючи дівчині затягнути тугий корсет, вона мовчки підтримувала Альбу. Кожен стібок золота на чорному фоні здавався зашморгом, але Альба трималася прямо, ховаючи біль за крижаним спокоєм.
— Готово, — тихо прошепотіла Елеонор, відходячи на крок. — Ти виглядаєш... небезпечно. Навіть у темряві цього замку.
#1381 в Фентезі
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
