Розділ 9(Скорочено)"Пляма Півночі та Кривавий попіл ". Сторінка 95

Минуло чотирнадцять довгих років після гучного весілля батька принцеси. Час стирав старих свідків і залишав глибокі шрами на обличчі континенту Істес. Столиця зустрічала гостей уже іншою — змужнілою, холодною та охопленою трауром жінкою. Король, чиє серце колись розривалося між родовими інтригами, помер, залишивши трон своїй молодій дружині — новій королеві Лілії Вудкос.

Селія Сефтті прибула до столичного замку не як бунтівниця, а як законна матрона, супроводжувана своїм чоловіком Ейлісом Сеуллом. Минули роки, почуття потьмяніли, а амбіції перетворилися на втому; вони сподівалися на примирення з королевою, простягаючи руку миру під склепіннями тронної зали.

Ейліс навіть підготував дипломатичний жест — розкішний і водночас дикий подарунок для середнього сина королеви. Це було справжнє тролеве ікло, привезенве з суворих морозних земель півночі. З вигляду — коштовний трофей, та на вістрях давньої кістки причаїлася смертельна, невідома південним лікарям отрута.

Коли хлопець прийняв подарунок і торкнувся холодної плоті ікла, отрута миттєво влилася в його кров. За кілька гортанних, жахливих подихів він звалився на холодний камін полум'яної зали, мертвий раніше, ніж встигли покликати мейстера.

Світ навколо Лілії Вудкос розколовся вдруге. Загубивши чоловіка, а тепер і сина від підступного замаху, королева перетворилася на жах із давніх легенд. Гнів спалахнув у її очах сліпим, нестримним полум'ям. Вона не стала чекати суду чи ради лордів.

Першим під її ударом загинув Сільв — спадкоємець трона і той, хто за кров'ю стояв найближче до небезпечної родини Сефтті. За ним у калюжах власної крові на підлозі тронної зали попадали вихователі, що мовчки спостерігали за змовою. Останніми зустріли свій кінець сама принцеса Селія та її чоловік Ейліс, чий подарунок обернувся для них шибеницею на лезі королівського меча та арбалету.

Тиша запала над столицею швидше, ніж встиг згасти запах отрути. У крові та сльозах затухли старі родинні суперечки. На троні Мідного Каменю тепер панувала сама Лілія, а її старший син Ашаір став єдиним і беззаперечним спадкоємцем корони, вимитої до блиску кривавим попелом.