Розділ 8 "Лісова наречена". Сторінка 93

У галасі й напрузі Великої зали Хенн Вудкос зробив широкий, неквапливий крок уперед, перекриваючи шлях збожеволілій принцесі. Його важкий погляд, повний неприхованої зневаги й насолоди чужим падінням, зупинився на Селії.

Він не поспішав завдавати удару мечем. Для нього знищення гордості принцеси було солодшим за будь-яку кров.

— Ну що ж ти, наша високорідна? — його голос пролунав надломлено, різко й нищівно, розрізаючи завісу загального мовчання. — Щось не бачу тієї колишньої зарозумілості. А пам'ятаєш, як ти стояла біля вівтаря, коли видавали тебе заміж за мого сина Ейчелла? Як ти кусала губи до крові, задихалася від огиди й ледь стримувала сльози, намагаючись сховати свій жах перед усім двором? Ти думала, що схопила лавровий лист, а виявилася звичайною бранкою у власній золотій клітці!

Селія здригнулася, наче від удару батогом. Її здичавілі карі очі блиснули дикою, нестримною люттю, а рука з кинджалом затремтіла. Вона зробила випад у його бік, але Хенн лише холодно й бридко посміхнувся, зробивши крок назад.

І почався цей божевільний, моторошний танок посеред розгромленої зали.

Вони почали кружляти поміж розсипаних осколків келихів та топтаних пелюсток квітів. Селія йшла за ним крок у крок, важко дихаючи, розпашіла, з розпущеним світло-рудим волоссям, що хвилями металося навколо її обличчя, а Хенн невтомно продовжував отруювати її душу новими словами, виливаючи на неї всю накопичену роками отруту:

— Жалке, розповніле видовище! — шипів він, граціозно відступаючи від її гострого леза. — Ти втратила все: матір, корону, розум і власне ім'я. Тепер ти просто безумна тінь колишньої принцеси, що бігає з ножиком по чужому весіллі!

Кожен його крок відлунював гуркотом у вухах присутніх, а Селія, знесилена, збожеволіла від горя та приниження, продовжувала переслідувати кривдника під поглядами затамованих заціпенілих гостей, затягуючи цей смертельний хоровод у саме серце розкоші та хаосу.