Розділ 8 "Лісова наречена". Сторінка 92

Серед напруженої тиші Тронної зали холодно й владно пролунав голос лорда Кусча Хайма.

— Досить цього цирку, — кинув він своїм воїнам. — Розбийте їхній стрій.

Лорди й варта перезирнулися, але перш ніж латники короля встигли перегрупуватися, могутні воїни дому Хаймів зробили рішучий крок уперед, грубо розштовхуючи королівських стражників і пробиваючи пролом у сталевому кільці.

Цим моментом скористався Хенн Вудкос. Батько нової королеви, чий рід зазнав надто багато принижень і втрат через цю родину, люто вишкірився. Забувши про придворний етикет, він із дзенькотом вихопив свого важкого меча з піхов і з диким криком кинувся просто на збожеволілу принцесу, прагнучи раз і назавжди покінчити з загрозою.

Селія, відчувши смертельну небезпеку, на мить отямилася від свого безумства. Не розгубившись, вона різко виставила перед собою відібраний у вартового кинджал, готуючись зустріти удар сталі.

— Зупиніться! Не смійте! — панічно заверещав король Макто, зриваючись із місця та простягаючи руку до Хенна. — Зупиніть його! Це моя кров, моя єдина донька!

Але в хаосі, що спалахнув у залі, ніхто вже не слухав короля.

Скориставшись загальною панікою, перелякана Лілія різко відступила назад. Задихаючись від жаху, вона підібрала поли своєї розкішної білої сукні й щодуху вибігла геть із кривавої Тронної зали, рятуючись від цього божевілля.

Вона забилася в темний куток кам'яного коридору, намагаючись вгамувати шалений стукіт серця, коли з тіні винирнула чиясь постать. Це був Ейліс Сеулл. Перш ніж Лілія встигла отямитися, він різко притиснув її спиною до холодних кам'яних стін, нахилившись над нею так близько, що вона відчувала його подих. Його сірі очі хижо й нечитабельно ковзнули по її переляканому обличчю. Проте за секунду Ейліс так само раптово відпустив її, зробивши крок назад із холодною, загадковою усмішкою.

Не тямлячи себе від жаху, юна королева закричала й кинулася бігти порожнім, темним коридором замку, залишаючи позаду гуркіт мечей і крики, що лунали з тронної зали.