Розділ 8 "Лісова наречена". Сторінка 91

Масивні стулки дверей Великої тронної зали з гуркотом розчинилися. Музика миттєво змовкла, веселі голоси згасли, а десятки облич повернулися до входу.

Там стояла Селія. Її світло-руде волосся дикою гривою спадало на плечі, обличчя було мокрим від сліз і блідим, як полотно, а очі палали божевільним, диким вогнем. Король Макто різко піднявся з трону, вражено дивлячись на доньку, яку він зовсім не очікував тут побачити. Вся зала наче застигла в крижаному мовчанні — гості затамували подих, перетворившись на безмовні статуї.

Нова королева Лілія пильно вдивлялася в дівчину, що стояла перед нею. Раптом у пам'яті Лілії сплив той самий далекий турнір на 15-річчя принцеси, майже три роки тому. Вона пригадала благородного рицаря Ендрю Фоксвента, який тоді запекло бився за цю ж саму принцесу. Але зараз перед нею була зовсім інша Селія: вона помітно розповніла, набувши важких, неохайних форм, і мала геть паршивий, виснажений вигляд людини, яка втратила розум. Лише її обличчя та колишня тонка талія під зминаючоюся сукнею зберегли залишки колишньої краси.

Не звертаючи уваги на шоковані погляди натовпу, Селія холодно й різко рушила вперед. Проходячи повз ряди королівської варти, вона блискавичним рухом вихопила важкий бойовий кинджал із піхов здивованого вартового.

З гострим лезом наготовою, збожеволіла принцеса попрямувала прямо на Лілію, яка стояла біля трону.

— Окружіть нас! — диким, зриваючим горло голосом закричав Макто, виставивши руку вперед. — Захистіть королеву та гостей від цієї божевільної!

Латники в овіяних сріблом обладунках миттєво отямилися й кинулися уперед, утворюючи щільне, сталеве кільце навколо короля, переляканої Лілії та шокованої знаті, намагаючись зупинити розлючену принцесу, яка йшла крізь кров і сльози до кривавої розправи.