Розділ 8 "Лісова наречена". Сторінка 83

Дитина вижила. Маленьку дівчинку з синіми, мов гірський кришталь, очима та ніжним золотавим пушком на голові — беззаперечною ознакою чистої крові Хаймів — назвали Елеонор, на честь величної бабусі лорда Кусча.

Пройшло лише кілька днів, і столиця Мідного Каменю поринула у вир урочистостей. Траур за покійною Шанеллою було офіційно знято, а королівський замок розквітнув тисячами вогнів, приймаючи гостей з усіх куточків континенту. У Великій залі зібралися найвпливовіші роди: горді Гербери, поважні Парени, багаті Трівенти, похмурі Айлети, хитрі Фоксвенти, мовчазні Вудкоси, розлючені втратою, але присутні Хайми і навіть сам лорд Ейліс Сеулл з Півночі, який ховав свої темні таємниці за холодною, ввічливою посмішкою.

Проте всі погляди були прикуті лише до нової володарки Мідного Каменю.

Лілія Вудкос повільно ступала по червоному оксамитовому килиму назустріч королю Макто. Вона була вбрана в дивовижну білосніжну сукню з важкого шовку, розшиту найдрібнішими перлинами та срібними нитками, що утворювали складні рослинні візерунки. Довгий шлейф сукні, оздоблений тонким мереживом, м'яко шурхотів по кам’яних плитах. Її розкішне каштанове волосся було частково зібране у високу королівську зачіску та вишукано переплетене свіжим, темним дубовим листям — символом міцності й непохитності роду Вудкосів.

Король Макто, вбраний у важкий пурпуровий оксамит із золотим ланцюгом, подав їй руку. Коли септон покропив їх свяченою водою та оголосив Лілію королевою, зала вибухнула вітальними вигуками й дзвоном кришталевих келихів.

Бенкет був пишним: столи ломилися від заморських страв, дичини й витриманих вин, а музики грали урочисті балади. Лілія сяяла на високому престолі поруч із чоловіком, її виразні зелені очі відбивали світло сотень свічок, хоча в глибині душі нова королева розуміла: ця розкіш — лише вишукана золота клітка, а справжня гра при дворі тільки починається.