Розділ 8 "Лісова наречена". Сторінка 81

Аннета Трівент чекала на леді Вудкос у головному вестибюлі. Зробивши глибокий, шанобливий уклін, вона мовчки провела дівчину крізь довгі, прохолодні галереї до нових покоїв. Колись ці просторі кімнати належали покійній королеві Шанеллі, проте слуги вже встигли прибрати всі сліди хвороби й жалоби: на вікнах висіли нові оксамитові гардини, а повітря пахло свіжою лавандою та трояндовою водою.

Призначена особистою служницею, Аннета одразу ж узялася до справи. Вона наповнила велику мідну ванну гарячою водою й допогла дівчині скинути важкий придорожній одяг. Коли Лілія занурилася у духмяну піну, Аннета почала обережно мити її довге каштанове волосся.

— У Тріфоресті зараз усе цвіте, Аннето... — тихо, з невимовною тугою мовила Лілія, заплющивши зелені очі під лагідними сплесками води. — Там пахне сосновою корою, мохом і дикими травами. А цей замок... він надто величний, сирий і важкий. Столиця лякає мене, вона зовсім не схожа на дім.

— Ви звикнете, моя леді, — м'яко шепотіла Аннета, змиваючи пил дороги з її плечей. — Столиця сувора, але вона підкоряється тим, хто має добре серце й сильний рід.

Тим часом за кілька миль від Мідного Каменю панував зовсім інший настрій.

Карету Селії нарешті відремонтували, і вона знову важко котилася брукованим шляхом. Втім, принцеса була в люті через нічну затримку. Вона сиділа на шовкових подушках, розшиваючи повітря найбруднішими лайливими словами й зневагою на адресу Тріфоресту.

— Клятий, смердючий склеп! — сичала Селія, заправляючи смарагдову прикрасу на жовтій сукні. — Яке ж це було пекло! Богом забута діра з її вічним дощем, гнилим багном і мерзенними Вудкосами! Якби я знала, що згайную там стільки часу, то краще б спалила той замок разом із їхніми дубами!

Марша Трівент лише мовчки схилила голову, не наважуючись перебивати гнів своєї господині. Колеса карети відбивали швидкий ритм — до омріяної столиці залишалися останні лічені милі.