Розділ 8 "Лісова наречена". Сторінка 79

Нічне небо над Тріфорестськими шляхами розсікла дрібна мряка, коли важка карета Селії з гучним тріском осіла на правий бік. Тріснуте колесо остаточно розвалилося на темній, розмитій дорозі серед глухого лісу. Принцеса була змушена роздратовано коротати холодну ніч у душному салоні разом із Маршою, поки челядь і варта під дощем намагалися лагодити вісь.

А тим часом, наступної ночі, Лілія Вудкос уже дісталася Мідного Каменю.

Величні залізні ворота столиці повільно відчинялися, пропускаючи карету Тріфоресту у вранішньому серпанку. Перші промені сонця розрізали молочний туман, відбиваючись золотими спалахами від шпилів замку й куполів септ. Вузькими брукованими вулицями, що тільки-но прокидалися від нічного сну, розливався свіжий, трохи солонуватий подих моря й гіркуватий дим багать.

Лілія відхилила важку оксамитову штору. Її каштанове волосся, заплетене в складні вузли, м'яко виблискувало в променях світанку, а виразні зелені очі з подивом і остеріганням вбирали велич столиці. Мідні дахи будинків сяяли, мов палаюче золото, а монументальний замок монарха височів над містом, наче застиглий велетень.

Мешканці, які виходили на ринкові площі, зупинялися, аби подивитися на вишуканий екіпаж із гербом Вудкосів. Золотисті відблиски ранкового світла падали на бліде, прекрасне обличчя дівчини, роблячи її схожою на привида або витончену статую. Столиця зустрічала свою майбутню королеву величним, урочистим мовчанням, поки її карета повільно піднімалася крутим підйомом прямо до головної брами Мідного Каменю.